до ринку означає повну зміну соціально-економічного середовища.

Соціально-економічне ринкове середовище - це сутатшість таких базових су-спільних інститутів, як гроші, кредит та ринок, котрі інтегровані у сукупність інших інститутів - громадянського суспільства, культури, менталітету, сфери управління тощо - і за допомогою цілої низки політичних заходів, за допомогою втручання держави в економік)' скеровуються в суспільно прийнятне русло.

Причини, які викликали до життя всю цю сукупність суспільних ін-ститутів соціально-економічного ринкового середовища, в процесі істо-ричного розвитку були пов'язані з бажанням людей усунути недоліки та незавершеність ринкової економіки. Серед таких причин можна виділити три основні.

Перша причина зумовлена впливом невизначеності, ринкового хаосу на грошову економіку. Завданням регулюючих інститутів у цьому випадку є зменшення невизначеності та створення умов для впорядкування та прогно-зування індивідуальної та колективної поведінки.

Друга причина, яка має особливе значення на сучасному етапі розвитку, -це необхідність перетворення та систематизації потоків інформації з метою їх ефективного використання (маркетинг).

Третя причина - бажання усунути такий недолік ринку, як тенденцію ви-робляти недостатню кільшсть суспільних благ в галузях охорони здоров'я, освіти, науки, екологічній тощо.

Якою мірою суспільні інститути стримують чи заохочують економічну діяльність та зайнятість, залежить від особливостей тієї чи іншої країни, її моделі економічного розвитку, трансформації суспільства.

1.1.1. ТИПИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Виділяють три типи розвитку суспільства

1. Азіатський, або східний тип розвитку. Точніше його слід було б називати комуналістським (общинним), бо для нього характерний ета-тизм - одержавлення багатьох сфер життя суспільства, сильні общинні традиції, відсутність вільної особи, автократичний (самодержавницький) характер влади та широке використання неправових форм правління. З тими чи іншими модифікаціями він активно проявляє себе в ряді регіо-нів і нині.

2. Елітаризм, або європейський лібералізм. Цей тип розвитку суспільст-ва об'єднує свободу економічної діяльності громадян, повагу до творчості, визнання за індивідуумом широкого комплексу прав і свобод, обмеження свавілля державної влади.

У розвинутих країнах Заході' сучасний суспільно-економічний лад суттєво відрізняється від класичного (домонополістичного) і державно-монополістичного капіталізму, тому ряд дослідників (В. Криворотов, С. Платонов, С. Чернишов, В. Якушик та ін.) називають цей лад "неокапіталізмом", "елітаризмом".

Підставою для такого висновку про виникнення якісно нової соціальної формації є, по-перше, той факт, що в цих країнах, як на мікро-, так і макро-рівнях, має місце свідоме науково обгрунтоване державне регулювання господарської та інших сфер життя суспільства і, таким чином, забезпечення його цілеспрямованого економічного та соціального розвитку, з урахуванням вимог і умов паралельно існуючих природних процесів, властивих для ліберального типу розвитку. По-друге, для розвищтих країн Заходу характерні стимулювання спожи-вання та забезпечення високого рівня життя широких верств населення, високий рівень фонду оплати праці (50-70% ВВП), гуманізація умов трудо-вої діяльності людини, заохочення підвищення кваліфікації робітників, висока оцінка творчої праці.

По-третє, широкий розвиток отримує система соціального забезпечення (Німеччина. Швеція та ін.).

По-четверте, діють механізми компромісного розв'язання соціальних конфліктів на основі усталених демократичних принципів.

По-п'яте, зроблено важливий крок в бік здоланая ("зняття", як пише В. Якушик) приватної власності, експропріації капіталістів, щоправда, не зовсім за К. Марксом, бо "суб'єкт такої експропріації інший: замість дикта-тури пролетаріату - влада фінансової еліти. Перед лицем внутрішньої і зовнішньої загрози вона змушена гуртуватись, відкидати класичну форму боротьби кожного проти всіх, та в антикризових цілях централізувати управ-ління відтворення виробництва сукупного капітал}

Таким чином, елітаризм - це багатоукладне суспільство із панівним елі-таристським ладом. Його представником і є, за В. Якушиком. "фінансова еліта, яка, реалізуючи наукове розуміння частини об'єктивних закономірнос-тей суспільного розвитку, використовуючи розвинуті методи та засоби планового керівництва, опираючись при необхідності на механізми таємної влади, крок за кроком обмежує сферу анархії суспільного виробництва і поступово опановує систем) суспільних відносин, перетворюючи їх в ін-тересах владної меншості''.

Отже, елітаризм (неокапіталізм) - більш прогресивний лад, ніж класич-ний чи державно-монополістичний капіталізм. Його ні в якому разі не можна назвати "загниваючим", бо він створює широкі можливості для подальшого розвитку продуктивних сил суспільства, його духовності та моралі, удоско-налення суспільних відносин, їх гуманізації і екологізації.

Разом з тим наскільки цей суспільний лад керується "розумовою складовою" в межах своєї держави, настільки він заохочує прояв "'інстинктів" поза її межами.

Елітаризм - це експлуататорський лад, економічна могутність якого грунтується, в першу чергу, на експлуатації країн "третього світу", а також (меншою мірою) - трудящих власних країн. Для нього характерним є пере-хід від приватної власності до корпоративно-елітаристської, а не до власнос-ті всього суспільства, як при соціалізмі та комунізмі.

Очевидно, що в умовах елітаризму поєднуються елементи ліберального та гуманістичного типу розвитку. Але він несе в собі серйозну загрозу для цивілізації: примітивізацію масової культури, безконтрольність, прояв гегемонізму - економічного, ідеологічного та інших форм експансіонізму,

що порушують законні права та інтереси багатьох країн і народів. Політика країн елітаризму, спрямована на захоплення нових ринків збуту, ліквідацію потенційних конкурентів, є політикою певною мірою "подвійних стандартів" відкритий ринок для імпорту західних товарів і різноманітні явні та неявні види обмежень й бар'єри для товарів із країн "третього світу", в тому числі і з України. Яскравий приклад цього - антидемпінгові процеси в США проти конкурентноспроможної металургії, продукції України.

Підкреслимо, що нині Існує велика кількість моделей елітаризму (неока-піталізму), моделей країн із змішаною економікою, і вони багато в чому відрізняються між собою (порівняйте США. Японію, Францію, Італію, Швецію чи Австрію та ін.).

У ряді країн із ринковою економікою, навіть високорозвинутих. до еле-ментів елітаризму додаються елементи азіатського, або східного типу розвитку (Японія. Китай. Південна Корея тощо).

Якщо в розвинутих країнах