Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бю-джету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюд-жетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджет-ного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджет-ного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бю-джетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бю-джетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), нада-ються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Бюджетна установа не має права здійснювати позичання або надавати ча рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення (поджетних призначень.

Розпорядник коштів II ступеня - бюджетні установи в особі їх керів-ників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань т.і здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл виділених асигнувань для переказу розпоряд-никам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам або одержувачам, діяльність яких координується через них.

Розпорядник коштів III ступеня - бюджетні установи в особі їх ке-рівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань ті ідійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку іони очолюють, і на розподіл виділених асигнувань безпосередньо підпо-рядкованим їм одержувачам.

5. Бюджетне прогнозування в Україні та планування в Україні.

Бюджетне прогнозування - це процес складання прогнозу доходів і видатків бюджетів на майбутні періоди, що базується на еконо-мічних і специфічних припущеннях у галузі фінансової політики.

Серед етапів бюджетного процесу має сенс окремо виділити три перші етапи (складання, розгляд, затвердження бюджету), які є завданнями бю-джетного планування. Остання стадія бюджетного процесу - виконання бюджету - має свої складові (виконання бюджету за доходами, видатками, облік доходів та видатків, звітність щодо виконання бюджету, контроль за виконанням бюджету).

Перші три стадії бюджетного процесу складають бюджетне планування. Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних, методичних заходів із визначення доходів та видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду та затвердження.

У процесі бюджетного планування виконуються такі завдання:

Бюджетним кодексом встановлені єдині правила упорядкування про-ектів бюджетів в Україні і передбачене введення рівномірного планування бюджетів усіх рівнів. Перехід до нормативного планування бюджетів само-врядування передбачає застосування нормативу бюджетної забезпеченості жителів при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів. Тобто формування місцевих бюджетів відбувається не на суб'єктивній, а на формульній основі. Принцип субсидіарності в міжбюджетних розрахунках, що підкріплює нормативне планування, полягає у прагненні максимально наблизити надання суспільних послуг до місця їх безпосереднього спожи-вання при розподілі видатків між різними ланками бюджетної системи.

Якісний рівень бюджетного планування залежить від таких чинників:

З метою врахування лише достовірної інформації доцільно проводити поточний аналіз факторів, що впливають на доходи бюджетної системи, а саме: аналіз недоїмки по платежах до бюджету та заходів щодо її ліквіда-ції; аналіз надходження податків та зборів у розрізі структур, що здійсню-ють їх адміністрування; аналіз взаємних розрахунків між бюджетами, аналіз повноти зарахування до бюджету відсотків, що сплачуються установами банків за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів; аналіз обґрунтування рішень про звільнення від оподаткування суб'єктів господарювання тощо.

При складанні бюджетних показників можливо використовувати будь-яку комбінацію методів планування.

Метод прямого рахунку (постатейний метод) передбачає обчис-лення показників в бюджеті, виходячи з реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів та видатків по кожному підприємству, орга-нізації, установі, громадянину.

Аналітичний метод передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників, засновується на моделюванні бюджетних показників. Довгостроковий прогноз будь-якого типу доходів зробити доволі складно. Якщо джерело доходу чутливо реагує на зовнішні зміни, аналітик має уважно відстежувати зміни економічного середовища, нормативні зміни в адмініструванні податків тощо.

Нормативний метод базується на використанні норм та нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і до узагальнюючих по-казників та є основним при розрахунку видатків на поточне утримування бюджетних установ. Нормування видатків застосовується з метою однакового задоволення потреб споріднених установ та цільового використання бюджетних коштів. При складанні кошторису бюджетної установи чи ор-ганізації застосовується саме нормативний метод бюджетного планування. Загальна сума видатків бюджетної установи визначається як добуток роз-рахункових одиниць і норми видатків. Розрахункові одиниці, що застосову-ються при нормативному бюджетному плануванні, визначаються, виходячи з даних про мережу та контингент бюджетних установ відповідного про-філю, які затверджуються міністерствами, держадміністраціями на кінець планового року. Наприклад, один вихованець дошкільної установи, один учень, один