Правила ГАТТ встановлюють принципи, якими повинні керуватись країни-учасниці, створюючи митні союзи й зони вільної торгівлі (стаття XXIV). Стаття визначає митний союз як заміну кількох митних територій однією з повною відміною мита всередині митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного бар'єра. Зона вільної торгівлі - це група країн, які взаємно відмінили мито на всі або частину товарів. При цьому відзначається, що створення митного союзу або зони вільної торгівлі має сприяти торгівлі між їхніми територіями, а не створювати бар'єри в торгівлі між іншими країнами-учасницями і даною територією. Щодо країн-аутсайдерів, то на них дане положення не поширюється [28,с.100].

Правилами ГАТТ регламентуються митні формальності, збори, вимоги до зовнішньоторговельної документації, внутрішні податки і збори. При цьому відзначається, що країни-учасниці ГАТТ повинні звести до мінімуму експортні й імпортні формальності. Ще в 1952 р. було прийнято Кодекс стандартних вимог до імпортної документації. Крім того, в рамках ГАТТ широко використовується Конвенція про спрощення й уніфікацію митних процедур (Конвенція Кіото), у додатку до неї регламентуються всі аспекти митних формальностей і є моделі формулювань, які можуть використовуватись при підготовці нормативних актів. Забороняється стягувати значні штрафи за несуттєві порушення митних формальностей та заповнення митних документів й чітко визначено, що різноманітні збори не мають бути прихованим інструментом протекціонізму або додатковим джерелом доходів держави, тобто прихованим податком або замаскованим митом. Щодо внутрішніх податків, зборів усіх видів, то стаття III, п. 1 вимагає застосовувати національний режим [30,с.69].

Відповідними статтями ГАТТ чітко регламентуються заборони ввезення і вивезення товарів (статті ХІ-ХІV). Так, відповідно до статті XI забороняється ввезення і вивезення товарів недостатньої їх кількості на внутрішньому ринку (для запобігання виникненню дефіциту), а також у зв'язку з використанням стандартів або правил про класифікацію, сортування, або реалізацію товарів у міжнародній торгівлі. Крім цього, стаття XX дозволяє використання ряду засобів, у тому числі заборону або обмеження з міркувань суспільної моралі, охорони життя і здоров'я населення, тварин, рослин і т. ін. При цьому зазначається, що застосування цих заборон і обмежень не може мати форму прихованого обмеження міжнародної торгівлі або прийматись необґрунтовано, а також дискримінаційним шляхом.

Загальний аналіз основних норм, вимог і положень СОТ стосовно України засвідчує, що серед тих проблем, з якими стикається Україна в процесі формування і вдосконалення механізму митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності одним із головних питань є захист національного виробника і ринку за умов трансформації економічної системи. В останні роки захисні застереження і засоби стали широко використовуватися в торговельно-політичних відносинах економічно-розвинутих країн. Суть таких застережень полягає в тому, що країна, яка включила їх до міжнародної угоди, отримує можливість, не порушуючи вимог ГАТТ, використовувати надану поступку або пільгу (преференцію, нижчий рівень мита і т. ін.) або ввести додаткові обмеження, у тому разі, коли імпорт іноземних товарів зростає до такої межі, що це наносить шкоду національному виробництву. Торговельно-політична боротьба між економічно розвинутими країнами зробила захисні застереження в 80-90-ті роки важливим засобом конкурентної боротьби на світовому ринку [29,с.47].

Все це знайшло відбиток і в різних положеннях ГАТТ, які містять захисні застереження. Так, статті XI і XII містять положення, які дозволяють вводити кількісні обмеження; статті XX і XXI передбачають можливість відмови від застосування положень ГАТТ з метою національної безпеки; стаття XV дозволяє країнам-членам ГАТТ звільняти одну або кілька країн від безумовного виконання окремих положень ГАТТ; стаття XIX надає можливість відмови від поступок, якщо країна може довести, що імпорт завдає або може завдати шкоди вітчизняним виробникам; стаття XXX передбачає можливість за певних умов не застосовувати положення ГАТТ у відносинах між її учасниками.

Отже, вищевикладене дало змогу розвиненим країнам в останні роки все більше відходити від положень (принципів) ГАТТ/СОТ шляхом підпи-сання двосторонніх угод, які, як правило, реалізуються у добровільних експортних обмеженнях, порушуючи принципи щодо кількісних обмежень недискримінації, режиму найбільшого сприяння і т. ін. Змінити ситуацію ГАТТ було дуже складно, оскільки вона не мала достатніх повноважень. З іншого боку, нерідко викривлення основних положень ГАТТ/СОТ видавались як «добровільні», що справляло враження підтримки вільної торгівлі. Розв'язання накопичених проблем покладено на СОТ, яка має сучасну, більш ефективну систему впливу на міжнародні економічні відносини, за яких усі країни матимуть рівні права і обов'яз-ки. Не буде односторонніх переваг і винятків і з багаточисельних правил торгівлі, крім торговельних преференцій і окремих поступок, якими можуть користуватись країни, що розвиваються з метою економічного зростання, значною частиною яких, за певних умов, можуть користуватися й молоді незалежні країни, у тому числі й Україна.

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ НА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПП «Ентальпія»»

2.1 Організаційно-управлінська структура та характеристика господарської діяльності підприємства.

Існує велика кількість визначень організаційної структури управління виробництвом, і відрізняються вони за рівнем деталізації досліджуваного предмета. Наведемо кілька з них.

Структура, яка відображає синтез взаємозв’язків різних елементів, що функціонують для досягнення встановленої мети, називається організаційною. Отже, організаційна структура