У центрі уваги дослідників були дві основні, хоча далеко не єдині, теми: економіка рабства на Півдні США та роль залізничного будівництва у розвитку цієї країни в останній третині XIX ст.

Прихильники цієї школи, прагнучи покласти край недооцінці ролі вимірів і ставлячи перед собою завдання відтворити американську економічну історію на серйозній кількісній основі, виходять з того, що минуле залишило про себе значно більше інформації, ніж може здатися історику, який використовує лише традиційні методи. Адже окрім загальновідомих фактів, що безпосередньо випливають із речових та письмових джерел, сама наявність цих фактів і частота згадувань про них є певною інформацією про минуле.

Джерела інформації, що розглядаються і як традиційні, і як нетрадиційні, містять в собі різні дані, котрі можна обробляти з використанням сучасних статистичних та економетричних методів і отримувати нові змістовні результати. Як вихідні моделі історичного дослідження господарського життя економісти-історики використали моделі, що розроблені економічною теорією. Найбільш яскравими прикладами таких моделей (гіпотетичних дедуктивних) стали так звані контрфактичні моделі, що давали змогу розглядати гіпотетичний альтернативний розвиток економіки, відмінний від того, що був насправді.

Так, у роботах, присвячених економіці рабства, розглядалася контрфактична ситуація, за якої в США не відбувалося Громадянської війни і не відмінялося рабство, а у випадку із залізницями будувалася модель економіки, в якій залізниць не було. Модель економіки, побудована на основі контрфактичної ситуації, порівнювалася з реальними параметрами американського господарства, і на основі цього зіставлення робився висновок про ступінь ефективності відміни рабства чи величезного залізничного будівництва другої половини XIX ст. Тобто історію було піддано умовному способу: а що було б, якби...?

У своїх дослідженнях Р. Фогель одним із перших починає використовувати контрфактичні гіпотези. З їх допомогою він різко порушив уявлення про роль та умови розвитку залізниць в США. Р. Фогель заперечив досить поширену думку, що саме залізниці "зробили" Америку. Про це йдеться у статтях "Кількісний підхід до вивчення залізниць в американському економічному зростанні: доповідь про ряд попередніх висновків" ("Журнал економічної історії", 1962 р.) та "Переоцінка в американській економічній історії: обговорення" ("Американський економічний огляд", 1964 p.), а також у згаданій книзі 1964 р. та в книзі "Нове тлумачення американської економічної історії" (у співавторстві з С. Енгерманом, 1971 p.).

Ще приголомшливішими виявилися результати знаменитої роботи Д. Норта, Р. Фогеля та С. Енгермана про роль та ефективність рабства у південних штатах США напередодні Громадянської війни.

Так, Д. Норт, починаючи з аналізу колоніальної економіки і добробуту колоній, в основному займався вивченням прискореного соціально-економічного розвитку "довоєнного Півдня", тобто Півдня 1815—1860 pp. Проводячи дослідження на основі уточнених даних з використанням методів економічного аналізу, Д. Норт взявся за рішучий перегляд усталених наукових концепцій, автори яких стверджували, що господарство довоєнного Півдня було збитковим, застійним, із низькою продуктивністю праці, тобто дуже неефективним у зв'язку з примусовим характером праці. Воно сприяло занепаду підприємницького духу, призвело до низької ефективності розподілу ресурсів та доходів на душу населення на рабовласницькому Півдні.

У книзі "Зростання і добробут в американському минулому: нова економічна історія" (1966) Д. Норт підкреслює: рабство само по собі не призводило до зниження якості підприємницької діяльності, зменшення обсягу капіталовкладень, нераціонального розподілу капіталу між сільськогосподарським і промисловим виробництвом. За умов екстенсивного, в основному сільськогосподарського виробництва південні плантатори господарювали раціональніше, вони краще обробляли землі та ефективніше використовували капітал, працю рабів для одержання найбільшого прибутку. Але Д. Норт залишає поза увагою моральні й етичні аспекти цього процесу [11, c.201].

Дещо пізніше Р. Фогель та С. Енгерман свої результати опублікували у книгах "Нове тлумачення американської економічної історії" (1971) та "Час на хресті: економіка американського рабства" (1974). їхні дослідження показали, що інтенсивна організація господарювання, сприятлива кон'юнктура ринків бавовни робили плантаційні господарства прибутковими, витрати для відтворення рабів були меншими за прибуток від работоргівлі, а ефективність сільськогосподарського виробництва на "відсталому" Півдні була вищою, ніж на "розвиненій" Півночі, і що доходи на душу населення в південних штатах були не лише на рівні найрозвиненіших країн тих років, але й відрізнялися надзвичайно високими темпами зростання. Таким чином, ефективність рабовласницької системи, по-перше, виявилася набагато вищою, ніж прийнято було вважати; по-друге, причинами її краху були не економічні, а політичні та соціальні фактори. У одній із своїх наступних праць "Без згоди чи контракту: зліт і падіння рабства в Америці" (1989) Р. Фогель показав, що вважає рабство аморальним, хоча незважаючи на те, що мораль вища за економіку, рабство було прибутковим і ефективним.

Ці праці Д. Норта, Р. Фогеля, С. Енгермана та інших перевернули усталені явлення про реальний перебіг американської історії, вони надзвичайно сильно вплинули на дослідження економістів-істориків, задаючи напрям подальшої роботи. У них вчені-економісти показали, як можна використати сучасні методи статистичного аналізу і математичного моделювання для оцінки, а деколи і для переоцінки історичних подій та їх значення для майбутнього.

Однак роботи в галузі кліометрики і сам термін часто піддавалися нападкам, їх послабленню допомагали трансформація економічної науки і вплив таких учених-економістів, як Д. Норт, С. Кузнець та О. Герменкран (останні двоє не вважали себе кліометриками). Головним недоліком контрфактичних моделей є їх нездатність охопити і змоделювати всі наслідки контрфактичної ситуації — для цього необхідно перш за все створити таку модель, яка б повністю і адекватно відображала всю реальну економіку, що принципово не можливо. У підсумку обговорення цих робіт стало в основному зводитися