безпеку і т.д. Але, розглядаючи ті чи інші сторони безпеки, не можна обійти їх економічні аспекти. Перелік загальних умов і факторів висуває це поняття якщо не на перший план, то у всякому випадку в перелік понять, які формують системний погляд на сучасне життя суспільства і держави. По-перше, ця різниця в національних інтересах, прагнення до більш повного виділення їх із загальних інтересів, не дивлячись на розвиток інтеграційних процесів. Специфіка інтересів потребує визначення механізмів їх реалізації і розробка відповідної стратегії. По-друге, обмеженість природних ресурсів, різний ступінь забезпечення ними окремих країн *** потенційну можливість для загострення економічної і політичної боротьби за користування цими ресурсами. По-третє, зростає значення фактора конкуренції у виробництві і збуті товарів, особливо в сфері фінансово-банківських послуг. Вміння створити необхідні умови для розвитку фінансово-банківського сектору і налагодити його чітку роботу ставиться в один ряд з вмінням створювати нові промислові і сільськогосподарські технології. Ось чому ріст конкурентоспроможності одних країн розглядається другими як реальна небезпека, загроза їх національним інтересам.
Для розуміння суті економічної безпеки важливо зрозуміти її зв’язок з поняттями „ розвиток ” і „ стійкість ”. Розвиток – один із компонентів економічної безпеки. Якщо економіка не розвивається, то у неї різко скорочуються можливості виживання, опір і пристосованість до внутрішніх і зовнішніх загроз. Стійкість і безпека – найважливіші характеристики економіки як єдиної системи. Їх не слід протиставляти , кожна по своєму характеризує стан економіки. Стійкість економіки відображає міцність і надійність її елементів, вертикальних, горизонтальних та інших зв’язків всередині системи, здатність витримувати внутрішні і зовнішні „навантаження”. Безпека – це стан об’єкта в системі його зв’язків з точки зору здатності до виживання і розвитку в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз, а також не передбачуваних і важко прогнозуючих факторів.
Чим більш стійкі економічна система (наприклад, міжгалузева структура), співвідношення виробничого і фінансово-банківського капіталу і т.д., тим життєздатніша економіка, а значить, і оцінка її безпеки буде достатньо високою. Порушення пропорцій і зв’язків між різними компонентами системи веде до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного.
Таким чином, суть економічної безпеки можна визначити як стан економіки і інститутів влади, при якому забезпечується гарантований захист національних інтересів, соціальна направленість політики, достатній оборонний потенціал навіть при несприятливих умовах розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів. Іншими словами, економічна безпека – це не тільки захищеність національних інтересів, але і готовність і здатність інститутів влади створювати механізми реалізації і захисту національних інтересів розвитку економіки, підтримка соціально-політичної стабільності.
Сутність економічної безпеки реалізується в системі критеріїв і показників. Критерій економічної безпеки – оцінка стану економіки з точки зору найважливіших процесів, які відображають суть економічної безпеки. Крите рільна оцінка безпеки включає в себе оцінки: ресурсного потенціалу і можливостей його розвитку; рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці і відповідність рівню в розвинутих країнах, а також рівню, при якому загрози внутрішнього і зовнішнього характеру зводяться до мінімуму; конкурентоспроможності економіки; цілісності території і економічного простору; суверенітету, незалежності і можливості протистояння зовнішнім загрозам; соціальної стабільності і умов відвернення і вирішення соціальних конфліктів.
В системі показників – індикаторів економічної безпеки необхідно виділяти: рівень і якість життя; темпи інфляції; норму безробіття; економічний ріст; дефіцит бюджету; державний борг; стан золотовалютних резервів; діяльність тіньової економіки.
Для економічної безпеки важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їх порогові значення. Порогові значення – це граничні величини, недотримання яких перешкоджає нормальному ходу розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій в області економічної безпеки.
Соціальна сфера відіграє ключову роль в забезпеченні не тільки економічної, але й національної безпеки. В ній знаходять реальне втілення інтереси особистості, суспільства, сім’ї, а також класів, соціальних груп, держави. Саме тут провіряється міцність і гармонічність всього різновиду соціальних зв’язків, а також конфліктність і безконфліктність зв’язків між особистістю і державою, особистістю і підприємством. Найбільшу загрозу існування країни, її безпеки представляють: різка диференціація доходів і споживання населення; погіршення структури харчування через скорочення середніх норм споживання найбільш цінних видів продукції і в кінцевому рахунку білка; ріст бідності в результаті абсолютного і відносного збільшення кількості людей, доходи яких нижче прожиткового мінімуму, і т.д.
Науково-технічний потенціал визначає стан економіки, можливості її розвитку в майбутньому. Без його поновлення і нарощування неможливі підтримка необхідного рівня обороноздатності країни, відновлення основних фондів базових галузей. На даний час науково-технічна сфера знаходиться в глибокому занепаді. Різке скорочення платоспроможності підприємств призвело до зменшення попиту на науково-технічні розробки.
В цілому узагальнення всіх загроз економічної безпеки показує, що вони охопили найважливіші сфери економіки, зачепили фундаментальні основи життєдіяльності людини.
Якою ж повинна бути стратегія економічної безпеки в перехідний період і на перспективу? Деколи стверджують, що в перехідний період головне – забезпечити виживання економіки і всієї країни, а потім – її стабілізацію і тільки в перспективі – розвиток. В дійсності критерій виживання дуже розмитий. Ніхто не може визначити, коли скорочення виробництва досягне своєї границі і наступить стабілізація.
Культивується представлення про „невидиму руку” ринку, яка сама знайде точку відліку для майбутнього розвитку. Дійсно, в ринковій системі господарювання закладені великі потенційні сили життєстійкості, але її можливості не можуть реалізовуватися без економічної стратегії, яка виробляється на більш широкій, ніж ринкова, інформаційній базі. Ринок і підприємництво – це тільки, за словами американського економіста В. Леонтьєва, „паруса” економіки,