або, взявши до уваги умову (13),

. (16)

Таким чином, коефіцієнт економічної безпеки країни – це середнє арифметичне коефіцієнтів економічної безпеки її регіонів.

На закінчення розглянемо, як впливає на показники економічної безпеки країни нерівномірність розвитку її регіонів. Тут треба мати на увазі, що коли -й показник усіх регіонів зміниться в однакове число разів, а також зміняться всі інші показники, то інтегральна оцінка верхнього полюса, а, отже, коефіцієнт економічної безпеки країни залишаються без зміни. Але таке трапляється дуже рідко. Як правило, регіони будь-якої країни розвиваються нерівномірно, так що питома вага одних збільшується, а інших зменшується.

Нехай далі - інтегральна оцінка верхнього полюса до зміни економічних показників регіонів, а - інтегральна оцінка після такої зміни, причому

Звідси . Нехай далі всі показники верхнього полюса збільшилися в разів, так що Тоді ми маємо

і, відповідно, .

Таким чином, із зростанням показників верхнього полюса в разів, інтегральна оцінка його також зростає в разів, а коефіцієнт економічної безпеки країни зменшується у стільки ж разів. Протилежне має місце при , тому що зменшення максимальних значень стандартизованих показників регіонів свідчить про зменшення різниці між ними.

Розділ 3. Практична реалізація задачі оцінки економічної безпеки України та її регіонів в цілому.

3.4. Аналіз результатів розв’язку задачі для конкретних вхідних даних.

Під час розрахунку коефіцієнтів економічної безпеки були взяті всі регіони України (всього 27 регіонів) і сім основних показників, які характеризують ці регіони, а саме:

1) територія;

2) населення;

3) валова додана вартість;

4) обсяг промислової продукції;

5) обсяг продукції сільського господарства;

6) інвестиції в основний капітал;

7) обсяг експорту товарів.

Усі ці показники є об’ємними показниками, і всі вони є показниками-стимуляторами. Останнє означає, що коефіцієнти економічної безпеки, які розраховувались на основі цих показників, можна розглядати як верхні, тобто максимальні, оцінки економічної безпеки, оскільки урахування показників-дестимуляторів знижує рівень економічної безпеки.

У додатку 5 наведені дані про значення економічних показників, які були перелічені вище (матриці ). Джерелом цих даних є експрес інформація Держкомстату України.

У стовпцях 3 – 9 таблиці 2 і рядках 1 – 27 міститься матриця , елементи якої розраховуються за формулою

.

На основі цих показників створений еталонний об’єкт, так званий “верхній полюс” регіонів України, який включає чотири показники з Донецької області і по одному – з Одеської, Вінницької та міста Києва. Ці показники, тобто компоненти вектора , займають 28-й рядок додатку 6, стовпці 3 – 9.

Інтегральна оцінка верхнього полюса міститься в рядку 28, (стовпець 11). Вона рівна 3,3709.

У стовпці 10 додатку 6 наведені коефіцієнти економічної безпеки регіонів України, тобто величини .

Коефіцієнт економічної безпеки України розрахований за формулою (15), тобто як величина обернено пропорційна інтегрованій оцінці верхнього полюса.

Нарешті, в стовпці 11 додатку 6 вказані місця регіонів України за величиною їх коефіцієнтів економічної безпеки.

Які ж висновки можна зробити із результатів розрахунку показники економічної безпеки України та її регіонів?

По-перше, ці показники можна вважати верхньою оцінкою стану цієї безпеки. Це випливає не тільки із того, що не враховані фактори -дестимулятори, а й з самого методу побудови об’єкта-еталону.

Як показує додаток 6, верхній полюс дуже близький до Донецької області. Дійсно. Інтегральна оцінка цієї області рівна 3,1312, а інтегральна оцінка верхнього полюса – 3,3709, отже, коефіцієнт економічної безпеки Донецької області виявився рівним – 0,929. У верхній полюс сукупності регіонів України ввійшли чотири показники Донецької області.

Але стан самої Донецької області ще не відповідає високому рівню економічної безпеки. Треба було б ввести еталонний об’єкт екзогенно. Але статистичні методи, які базуються на стандартизації показників, не дозволяють цього зробити. З іншого боку, не стандартизовані показники є неспівставними, отже, так чи інакше, а стандартизація необхідна.

По-друге, навіть без врахування дестимуляторів коефіцієнти економічної безпеки значної більшості регіонів, а також аналогічні показники для економічних районів і для України в цілому дуже низькі. Так, тільки три регіони мають Кеб більший, ніж 0,5. Це Донецька область (0,929), Дніпропетровська (0,852) і місто Київ (0,576). Більше 60% регіонів мають Кеб менший 0,3.

Коефіцієнт економічної безпеки в цілому становить усього 0,297.

У додатку 7 наведені дані про коефіцієнти економічної безпеки економічних районів України. Тільки 2 із них мають Кеб в 0,5 і більше, Донецький (0,561) і Придніпровський (0,5). Три економічних райони із восьми мають Кеб менший 0,2: це Поліський район (0,176), Карпатський (0,179) і Подільський (0,187).

На закінчення розглянемо класифікацію регіонів України за рівнем їх економічної безпеки (додаток 8).

Тут можна виділити 4 групи регіонів:

1) регіони з рівнем економічної безпеки рівним або більшим, ніж 0,5 . Цей рівень можна вважати достатнім (три регіони);

2) регіони з середнім рівнем економічної безпеки ()

(7 регіонів);

3) регіони з недостатнім рівнем економічної безпеки ()

(6 регіонів);

4) регіони з критичним рівнем економічної безпеки ()(10 регіонів)

Перш за все треба відзначити, що жодна група регіонів не утворює суцільної території. Всі економічні райони включають в себе регіони з різними рівнями економічної безпеки, тобто спостерігаються диспропорції в цьому відношенні в межах самих економічних районів.

Далі, регіони з достатнім і середнім рівнем економічної безпеки – це, головним чином придніпровські і східні регіони (6 із 10). Сюди також входять 2 регіони з центру України (місто Київ і Київська область), один – з півдня (Одеська область) і один – із заходу України (Львівська область).

Південь України в цілому характеризується недостатнім або критичним рівнем економічної безпеки,