Адміністративно-господарська структура держави передбачає розподіл повноважень між державою і її регіонами, територіями, де відбувається безпосередня реалізація виробничих процесів, які визначають ефективність як державних так і регіональних рішень. Тому проблема економічної безпеки повинна вирішуватися на державному і регіональному рівнях у відповідності з номенклатурою і обсягами делегованих функцій регіону та остаточних функцій держави.

Структуру параметрів економічної безпеки можна представити таким чином:

· Стабільність та стійкість економіки;

· Економічна незалежність;

· Здатність до саморозвитку і прогресу.

Стабільність та стійкість регіональної економіки передбачає захист власності у всіх її формах, створення надійних умов і гарантій підприємницької активності. Моделювання стійкого розвитку регіону передбачає прогнозування можливих збоїв в системі, відвернення загроз (внутрішніх і зовнішніх), а також мінімізацію втрат від форс-мажорних обставин.

Економічна незалежність визначається досягненням такого рівня виробництва, ефективності, якості продукції, який забезпечує її конкурентноздатність. Ця умова справедлива як для держави, так і для її регіонів у відповідності з обсягами делегованих регіону функцій.

Економічна незалежність регіону окрім загальнодержавних умов означає можливість контролю регіональної влади за регіональними ресурсами, дозволяє регіону приймати участь в міжрегіональній кооперації, торгівлі і розвитку науково-технічного прогресу.

Здатність до саморозвитку і прогресу – визначається створенням сприятливого клімату для інвестицій та інновацій, пошуком власних резервів для постійної модернізації виробництва, підвищення професійного, освітнього і культурного рівня робітників.

Економічна безпека визначається багатьма факторами, тобто параметрами можливих загроз для економіки. Такі загрози можна згрупувати на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх можна віднести наступні:

- руйнування науково-технічного потенціалу;

- втрата виробничої незалежності;

- ріст безробіття і послаблення трудової мотивації;

- збільшення внутрішнього і зовнішнього боргу;

- криміналізація економіки;

- ріст диференціації доходів населення;

- підвищення рівня бідності;

- дефіцитність бюджету та ін.

Зовнішні загрози пов’язані з глобалізацією і транснаціоналізацією розвитку світової економіки, що призводить до реакції національної економіки на світові кризи, політичні події, рішення міжнародних фінансових організацій, цінова і квотова політики організацій, які контролюють світові ринки нафти і газу.

Сутність економічної безпеки реалізується в системі її критеріїв і показників. Нижче наведені деякі основні терміни, які пов’язані з економічною безпекою.

Критерій – ознака, на основі якої здійснюється оцінка, класифікація об’єктів і явищ.

Показник – це характеристика якої-небудь властивості економічного об’єкту, процесу чи рішення, яка виражається числом. Показник – якісно-кількісна характеристика соціально-економічних явищ, об’єктів і процесів.

Індикатор – показник, який може бути використаний для прогнозування кон’юнктури ринку.

Параметр – величина, яка характеризує яку-небудь основну властивість процесу, явища чи системи.

Порогове значення – границя чого-небудь; в економіці в якості порогових значень частіше всього використовуються індикатори.

Критерій економічної безпеки – це оцінка стану економіки з точки зору важливих процесів, які відображають суть економічної безпеки.

Критеріальна оцінка безпеки включає в себе оцінки:

1. Ресурсного потенціалу і можливостей його розвитку;

2. Рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці;

3. Відповідність рівнів в розвинутих країнах, а також рівня, при якому загрози внутрішнього і зовнішнього характеру зводяться до мінімуму;

4. Конкурентоспроможність економіки;

5. цілісності території та економічного простору;

6. Суверенітету, незалежності і можливості протистояння зовнішнім загрозам;

7. Соціальної стабільності в умовах відвернення і вирішення соціальних конфліктів.

Для економічної безпеки значення мають не самі показники, а їх порогові значення. Порогові значення – це граничні величини, недотримання значень яких перешкоджає нормальному ходу розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних руйнуючих тенденцій в області економічної безпеки.

В якості прикладу (по відношенню до внутрішніх загроз) можна назвати рівень безробіття, розрив в доходах між найбільш і найменш забезпеченими групами населення, темпи інфляції. Наближення до їх гранично допустимої величини свідчить про зростання загроз соціально-економічної стабільності суспільства, а перевищення граничних чи порогових значень – про вступ суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів.

З точки зору зовнішніх загроз в якості індикаторів можуть виступати гранично допустимий рівень державного боргу, збереження чи втрата позицій на світовому ринку, залежність національної економіки і її важливих секторів (включаючи оборонну промисловість) від імпорту зарубіжної техніки, комплектуючих виробів із сировини.

Важливо підкреслити, що найвищий ступінь безпеки досягається при умові, що весь комплекс показників знаходиться в межах допустимих границь своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не в ущерб іншим. Наприклад, зниження темпу інфляції до граничного рівня не повинно призвести до підвищення рівня безробіття понад допустиму норму чи зниження дефіциту бюджету до порогового значення – до повного замороження капіталовкладень і занепаду виробництва і т.д.

Звідси, можна зробити висновок, що за межами порогових значень показників національна економіка втрачає здатність до динамічного розвитку, конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках, стає об’єктом експансії інонаціональних і транснаціональних монополій, роз'їдається язвами корупції, криміналу, страждає від внутрішнього і зовнішнього грабежу національного багатства і т.д.

Порогові рівні зниження безпеки можна охарактеризувати системою показників загальногосподарського і соціально-економічного значення, які відображають вчасності :

o гранично допустимий рівень зниження економічної активності, об’ємів виробництва, інвестування і фінансування, за межами якого неможливий самостійний економічний розвиток країни на технічно сучасному, конкурентоспроможному базисі, збереження демократичних основ суспільного устрою, підтримка оборонного, науково-технічного, інноваційного, інвестиційного і освітньо-кваліфікаційного потенціалу;

o гранично допустиме зниження рівня і якості життя основної маси населення, за межами якого виникає небезпека не контролювання соціальних, трудових, міжнаціональних і інших конфліктів; виникає загроза втрати найбільш продуктивної частини національного “людського капіталу” і нації як частини цивілізації;

o