Розділ 2. Моделювання процесів економічної безпеки регіону.

2.6. Модель створення системи економічної безпеки регіону.

Для прогнозування, планування і управління ровитком складних систем, необхідно застосовувати різні типи економіко-математичних моделей.

При прогнозуванні економічного розвитку в основному використовують економетричні, багатофакторні регресійні, трендові моделі, а також прості стохастичні оптимізаційні моделі. В плануванні ж виробництва, задачах розподілу ресурсів, управління запасами широке застосування знайшли оптимізаційні лінійні, балансові, нелінійні, динамічні і стохастичні моделі. Також широко застосовуються імітаційні, ігрові моделі (додаток 1).

Однак перечислені моделі можуть відображати лише окремі аспекти складних соціально- економічних процесів, для повного ж описання функціонування складних систем як, наприклад, система економічної безпеки регіону, необхідно розробити комплекс моделей, пов”язаних між собою. Тобто, моделюючи соціально-економічний розвиток регіону, ці моделі слід розглядати як часткові моделі комплексної системи забезпечення економічнох безпеки регіону. Але при такій трактовці не завжди зрозуміло, яке місце та чи інша модель займає в комплексній системі і як ці моделі повинні бути пов”зані чи скоординовані між собою для того, щоб весь комплекс міроприємств для оцінки і управління економічною безпекою регіонубув проведений з максимальною ефективністю.

Моделювання процесів забезпечення економічної безпеки регіону притаманні деякі особливості, пов'язані безпосередньо з об'єктом управління, тобто із соціально-економічною системою регіону. На оцінку рівня економічної безпеки впливають як соціальні чинники (рівень добробуту населення, забезпечення високого рівня зайнятості, ступінь задоволення потреб, демографічна й екологічна ситуація), так і чисто економічні (рівень виробництва, динаміка основних економічних показників, забезпеченість ресурсами).

Класифікуючи основні соціально-економічні показники розвитку регіону, можна виділити групу показників, що характеризують економічний розвиток регіону і групу показників, що характеризують рівень соціального розвитку.

До другої групи відносяться: співвідношення росту доходів населення і цін; показники забезпечення житлом, іншими послугами життєдіяльності; показники міграції населення; рівень освіти і його показники; тривалість життя, показники народжуваності, смертності; рівень зайнятості населення (за сферами діяльності, віком, соціальними групами); рівень середньої заробітної плати населення; частка особистих заощаджень; споживчі витрати; індекс диферкнціації доходів населення.

При цьому слід зазначити, що соціальні й економічні фактори взаємно впливають одне на одне і в деякій мірі визначають особистий рівень розвитку. Також необхідно враховувати той факт, що розвиток регіону, а, отже, і управління процесами забезпечення економічної безпеки регіону необхідно розглядати як на рівні міжрегіональних відношень, тобто взаємовідносин держави і регіону, так і на внутрирегіональному, тобто відношень регіону з підпорядкованими територіями та суб'єктами, що хазяйнують.

Таким чином, розглядаючи функціонування регіону правомірно виділити два контури матеріально-речовинних потоків: внутрішній - рух товарів (робіт, послуг), коштів, ресурсів усередині регіону, і зовнішній контур - рух матеріально-речовинних потоків між регіонами.

Аналіз процесів вдосконалення структури управління економічною безпекою регіону припускає розгляду даного питання на рівні економіки регіону, що означає розробку оптимальних моделей функціонування підприємств і організацій всіх форм власності, а також їх взаємовідношень з державними виконавчими органами, з допомогою прямих і непрямих методів державного регулювання.

При моделюванні процесів забезпечення економічної безпеки регіону будемо виділяти такі блоки: виробництва, ресурсів, споживання, оцінки, управління економічною безпекою.

Схематично ці блоки та їхній взаємозвязок можна побачити в додатку 2.

В процесі моделювання виробництва кожний господарюючий суб”єкт прагне на кожний період визначити оптимальні об”єми випуску продукції

Рішення про виробництво того або іншого виду продукції, виконання робіт, надання послуг на кожному кроку, приймається виходячи зі сформованої ринкової ситуації (як на внутрішньому регіональному ринку, так і на зовнішньому), державної і регіональної економічної політики, що проводиться, забезпеченості ресурсами.

При цьому ціль кожного господарюючого суб”єкта – максимізація прибутку від здійснюваної діяльності.

Реалізація товарів, робіт, послуг відбувається на ринку та залежить від пропозиції товару та платоспроможного попиту на нього. Тобто, можна записати:

, (2.1)

де Rip - реалізація i-го товару підприємством p;

i - функція попиту на i-у продукцію;

Pi - ринкова ціна в попередній період часу;

- рівень прибутків населення.

Ii - імпорт товарів i-го виду;

Xip - виробництво товарів i-го виду на підприємстві p в поточному періоді;

Zip - запаси продукції i на підприємстві p, що переходять з попереднього періоду;

Еi - експорт товарів i-го виду;

ip - частка підприємства p в експорті продукту i.

Чистий прибуток підприємства eявляє собою різницю валового прибутку і валових витрат за відрахуванням обов'язкових платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Витрати підприємства в поточному періоді визначаються обсягами виробленої за період продукції, виконаних робіт, зроблених послуг, а також обсягами перехідних залишків і запасів нереалізованої за попередні періоди продукції, що пов'язано з додатковими витратами на збереження й втратами внаслідок псування прострочених товарів.

Таким чином, можемо записати:

(2.2)

де Сip - витрати підприємства по i-му товару;

jJi - множина товарів необхідних для виробництва i-го товару, JiIR;

Xip - обсяг виробництва i-го товару на підприємстві П;

Qij - норма витрати j-го товару на виробництво одиниці i-го товару;

Pj - ціна на j-ый товар;

Yip - оплата праці по виробництву i-го товару на підприємстві П;

Zip - запаси готової продукції виду i на підприємстві П;

Сi'p - вартість збереження i-го товару.

Валовий прибуток підприємства по кожному виду продукції дорівнює:

.

Тоді прибуток підприємства визначається в такий спосіб:

. (2.3)

Підставляючи (2.1) і (2.2) у (2.3), одержимо:

. (2.4)

Тоді оптимальна модель виробничого комплексу може бути записана в такий спосіб:

, (2.5)

де ip(Х) визначене в (2.4);

В - множина використовуваних у виробництві ресурсів;

- граничні значення цих ресурсів.

Розглянемо детально записану оптимізаційну задачу 5 в тому числі обмежень.

Для господарюючих суб”єктів будемо виділяти дві групи обмежень:

1)

2)

В першому випадку маються на увазі обмеження потенціальної можливості по залученню