Однак, на наш погляд, не всі перелічені різновиди ризиків, які виникають у ході здійснення зовнішньоекономічних операцій, являють собою передумови використання саме захисних застережень. Пропонуємо власну систему ризиків, що найчастіше трапляються у ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності та являють собою передумови використання захисних застережень у зовнішньоекономічних договорах.

Одним із найпоширеніших різновидів ризику, що трапляється у ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності та, відповідно, являє собою передумову використання захисних застережень у змісті зовнішньоекономічних договорів, є соціально-політичний ризик. Джерело політичного аспекту зазначеного різновиду ризику полягає у нестабільності політичної обстановки всередині держав, із яких походять сторони договору, або «третіх країн», у нестабільності їхнього законодавства, у непередбачуваності дій органів влади цих держав. Політичний ризик, наприклад, полягає у можливості виникнення несприятливої для сторін ситуації, яка буде викликана постановами іноземного уряду щодо ліцензування експорту та імпорту або постановами щодо квотування чи постановами про торговельне ембарго. Джерело соціального аспекту зазначеного різновиду ризику полягає у самому суспільстві чи в окремому його угрупуванні, однак, не у самій стороні договору. Це зумовлюється тим, що загальною кваліфікаційною ознакою обставин, що вводять у дію захисні застереження, є їх мимовільний об’єктивний характер. Типовим прикладом соціального аспекту ризику є можливість страйку. Соціально-політичний ризик є найбільш вагомою спеціальною передумовою використання таких застережень, як форс-мажор та застереження про ускладнюючі обставини.

Ринковий ризик, який у свою чергу поділяється на товарний та валютний ризики, полягає у нестабільності ринкової кон’юнктури країн, із яких походять сторони договору, або «третіх країн». Товарний ризик, як один із різновидів ринкового, полягає у нестійкості попиту та цін на готову продукцію, та постійних змінах цін на сировину, напівфабрикати, паливо, енергію, як у межах національного товарного ринку, так і в межах міжнародного. Валютний ризик як передумова використання захисних застережень являє собою можливість грошових утрат сторін зовнішньоекономічного договору через коливання валютних курсів.

В. Ющенко справедливо розподіляє валютний ризик на операційний та економічний валютні ризики. Операційний валютний ризик виникає під час або після укладання певного зовнішньоекономічного договору. Він обумовлюється тим, що сторони зовнішньоекономічного договору є підприємцями з різних країн. Тому між укладанням такого договору, його фактичним виконанням і відповідно оплатою товару, як правило, існує проміжок часу, у який може відбутися девальвація чи ревальвація певної грошової одиниці, яка є валютою платежу. Економічний валютний ризик пов’язаний із можливістю втрати доходів за майбутніми договорами через зміну загального економічного стану країн-партнерів. Тобто мова про економічний валютний ризик іде ще до укладання зовнішньоекономічного договору, після його укладання він трансформується в операційний [14, с. 22- 25].

Отже, виникнення соціально-політичного та ринкового ризику залежить від дій держави у особі її органів, юридичної особи (підприємця), окремої людини, групи людей та утворює ризик суспільного характеру.

Разом із тим існує й інший ризик – ризик природного характеру, який також є передумовою використання захисних застережень. Він не залежить від волі людей та, відповідно, полягає у можливості наступу різноманітних природних катаклізмів та стихійних лих.

У свою чергу, ризик суспільного та природного характеру утворюють так званий об’єктивний ризик, оскільки причини, що лежать у його основі, не залежать від суб’єктивної волі сторін договірного зобов’язання.

Що ж стосується суб’єктивного ризику, то його причини завжди персоніфіковані. До нього може відноситися: можлива нестабільність та неприбутковість підприємницької діяльності однієї зі сторін договору, її непорядність, здійснення нею різноманітних фінансових махінацій, недобросовісної конкуренції. Однак даний різновид ризику не являє собою передумову використання захисних застережень!

Підводячи підсумки зазначеному, сформулюємо наступне визначення ризику як однієї з найголовніших передумов використання захисних застережень: ризик – це можливість виникнення певних обставин об’єктивного характеру як суспільної, так і природної спрямованості, що зроблять абсолютно (відносно) не можливим чи економічно не вигідним виконання відповідних договірних зобов’язань для однієї з його сторін.

Інша головна передумова використання захисних застережень дуже тісно пов’язана з названою вище. Вона полягає у необхідності розподілу ризику між сторонами зовнішньоекономічного договору.

Реалізація зобов’язань, що випливають із змісту зовнішньоекономічних договорів, завжди пов’язана з великим ступенем ризику. Отже, у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності важливим є питання розподілу ризиків між партнерами. Договірна форма зовнішньоекономічної діяльності сама по собі, безумовно, є одним із різновидів попередження та розподілу можливих ризиків.

Я.М. Магазинер стверджував, що будь-який договір є ні що інше, як взаємна гарантія від ризиків – прийняття на себе тих ризиків, які можуть виникнути на шляху виконання [4, с. 41]. Більшість відомих учених виділяють серед найважливіших функцій договору – захисну, однак, тлумачать її по-різному. Так, О.А. Красавчиков вважає, що захисна функція договору полягає насамперед у точному та неухильному дотриманні сторонами всіх його умов (адекватне виконання обов’язків та здійснення прав, що виникають на його підставі) 15, с. 20.

О.В. Дзера вбачає захисну функцію договору в тому, що завдяки йому в дію включається механізм захисту порушених прав шляхом примусу до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків, застосування заходів оперативного впливу тощо [16, с. 21].

З наведених тез ми