2. Швидка динаміка перетворень. Інноваційна діяльність є одним із найдешевших засобів інтенсивного розвитку підприємства. Причому інноваційна діяльність багато в чому самодостатня. Успішне її здійснення розкриває перед підприємством широкі перспективи й можливості подальшого розвитку, реалізація яких вимагає кратного розширення та фінансування інноваційної діяльності. За останні 30 років цей процес надзвичайно прискорився.

3. Великий вплив на суспільну свідомість і незворотний характер, який зумовлений незрівнянною здатністю результатів інноваційної діяльності задовольняти різноманітні людські потреби. Причому активна інноваційна діяльність сама сприяє розвитку та появі нових потреб. Цей процес схожий на колесо, що обертається, причому з усе більшою швидкістю. Окрім того, саме колесо постійно збільшується в діаметрі внаслідок масовості інновацій.

Інноваційна діяльність у повному обсязі носить комплексний, системний характер і охоплює такі види діяльності, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідної роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність.

Таблиця 1.2

Переваги та проблеми, які виникають на підприємстві, що здійснює інноваційну діяльність

Переваги | Проблеми

1. Позиція підприємства на ринку. Величезні переваги перед конкурентами з'являються за рахунок розробки нових продуктів, якщо підприємству вдається тимчасово вийти в лідери і визначити стандарти в галузі | 1. Рухома мета. Допущення (елемент стабільності на ринку, відсутність різких технологічних змін у визначеній області, відсутність змін у перевагах споживачів й т. ін.), на яких ґрунтується розробка нових продуктів, іноді бувають помилковими, і проект виявляється збитковим

2. Використання наявних у розпорядженні підприємства усіх видів ресурсів. Активізація і використання усіх видів ресурсів підвищує ресурсовіддачу підприємства | 2. Внутрішні корпоративні напруги. Внутрішня динаміка підприємства може скластися таким чином, що окремі менеджери згодом визначать неактуальність проведеного в життя проекту і порушать питання про його припинення чи призупинення в інтересах або інших проектів, або окремих стратегічних завдань підприємства з погляду на обставини, що змінилися

3. Здатність підприємства до інновацій та організаційна гнучкість дозволяють підприємству вести раціональну політику в області нових розробок і передбачати подальший розвиток усієї галузі в цілому. Ця здатність допомагає підприємству направляти на розробки перспективних проектів потрібний обсяг коштів, залучати до робіт у даній предметній області фахівців і організовувати роботу з проекту таким чином, щоб отримані результати були найкращими | 3. Нерозрізненість нової розробки. На першій стадії проекту ідея нового продукту нерідко відтворюється досить нечітко. Згодом, у міру того як у дослідження і розробку вже вкладені деякі кошти, можна переконатися, що новий продукт не досить оригінальний і не відкриває таких далеких перспектив, як це здавалося на самому початку роботи над проектом. Таке розуміння приходить до розробників уже після першої спроби на ринку, коли споживачі досить холодно зустрічають нову розробку

4. Цінова перевага. Введення власних наукових розробок в остаточному підсумку створення нових продуктів дає можливість встановлювати на них ціни, нижчі, ніж у конкурентів, які не здійснюють інноваційної діяльності | 4. Несподівані технічні проблеми. Не завжди вдається із самого початку чітко спрогнозувати, які технічні завдання стоятимуть перед розробниками, часто такі проблеми не вдається обійти. Тоді перед підприємством може виникнути питання про припинення фінансування проекту або про його «заморожування» до того моменту, коли технічні можливості підприємства стануть більш широкими

5. Гнучкість (еластичність) виробничої діяльності. Наявність кваліфікованих наукових фахівців дозволяє розвивати нові види діяльності в інших (іноді не суміжних) галузях | 5. Лавиноподібне зростання витрат на проект. Нерідко бюджети на розробку нових продуктів на її початковому етапі здаються досить привабливими. Однак у міру їх виконання обсяг непередбачених витрат може неконтрольовано зростати, і проект може стати збитковим

Усе це створює прогресивні умови для інноваційного розвитку та активізації інноваційних процесів. Тобто інноваційна діяльність розглядається як сукупність робіт, які виконуються певними організаційними структурами від зародження ідеї, її розроблення і до комерціалізації в умовах конкуренції.

На основі проведеної систематизації робіт [58; 87] пропонується виділяти такі основні види інноваційної діяльності:

1) підготовка й організація виробництва, що охоплює придбання виробничого устаткування й інструмента, зміни в них, а також процедури, методи і стандарти виробництва й контроль якості, необхідні для створення нового технологічного процесу;

2) передвиробничі розробки, які включають модифікацію продукту й технологічного процесу, підготовку, навчання, перепідготовку і спеціальні методи підбору персоналу для використання нових технологій та устаткування, а також експериментальне виробництво, якщо передбачається подальша доробка продукції для практичного використання;

3) створення інформаційних ресурсів та інформаційного забезпечення інновацій;

4) маркетинг нових продуктів, що передбачає види діяльності, зв'язані з випуском нової продукції на ринок, у тому числі й попереднє дослідження ринку, адаптацію продукту до різних ринків, рекламну кампанію, але виключаючи створення мереж поширення для реалізації продукції на ринку;

5) придбання неупредметненої технології ззовні у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного змісту;

6) придбання упредметненої технології – машин і устаткування, за своїм технологічним змістом пов'язаних із упровадженням в інноваційному процесі продуктових чи процесних інновацій;

7) виробниче проектування, що включає підготовку планів і креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик;

8) розробка і впровадження нових організаційно-управлінських рішень, що включають нові методи розподілу (складування, доставки та реалізації) продукту, освоєння нових ринків збуту, розвиток нових методів і стандартів управління, зміну структур управління;

9) підбір необхідних видів сировини й матеріалів для виготовлення нової продукції, розвиток нових джерел постачання сировиною та іншими факторами виробництва;

10) реалізація нових чи змінених стратегічних орієнтирів