2) зовнішнього середовища – сукупності суб'єктів господарювання та рушійних сил, які впливають на інноваційну діяльність, але не прямо й безпосередньо, а через елементи макро- і мезосередовища.

Благополуччя національної економіки (група макроекономічних факторів), як вважають вчені, впливає на інноваційну діяльність кожного підприємства зокрема і всіх галузей промисловості в цілому. Безпосередній вплив на інноваційну діяльність підприємства та її ефективне здійснення в даний час, на наш погляд, здобули наступні макроекономічні фактори: темпи інфляції й дефляції; рівень зайнятості населення; бюджетний баланс; стабільність курсу гривні; ставки по кредитах; тарифи на транспортні послуги й енергоресурси; податкові ставки; зміна валового національного продукту; рівень доходів населення й розмір заощаджень; норма нагромадження й інвестиційна політика; платіжний баланс; динаміка цін; зміна курсів валют; зміна галузевої структури економіки; формування й розподіл інноваційних ресурсів; структура споживання та її динаміка; індекс вартості життя; розвиток державного сектору; рівень безробіття; продуктивність праці.

Найбільш вагомим серед макроекономічних факторів зовнішнього макросередовища, на нашу думку, є економічний цикл, а мезосередовища – технологічна структура господарської системи економіки. Тому пропонується доповнити групу макроекономічних факторів фазою економічного циклу, а основним фактором мезосередовища обрати технологічну структуру господарської системи, та дослідити вплив як усієї групи макроекономічних факторів на інноваційну сприйнятливість підприємства, так і фази економічного циклу й технологічної структури окремо.

1.2. Визначення впливу циклічності розвитку економіки на підприємство

Розвиток як філософська категорія – це процес самопросування від нижчого до вищого, що розкриває і реалізує внутрішні тенденції та сутність явищ, які ведуть до виникнення нового й зумовлюють будь-які зміни різноманітних форм матерії. Розвиток є постійним процесом: перехід від нижчого до вищого виникає тому, що в нижчому в прихованому вигляді міститься тенденція, яка веде до вищого, а вище виступає розвитком нижчого.

Загальновизнаною в даний час вважається ідея про те, що динаміка економічного життя господарських систем має не простий і лінійний, а складний і циклічний характер. Автори робіт [40; 46; 63; 85; 100; 127] показали, що циклічні закономірності є загальним законом розвитку суспільства.

Аналіз різних точок зору на сутність поняття «циклічність» наведено в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Сутність поняття «циклічність»

Джерело | Зміст поняття «циклічність» | Коментарі

[12] | Циклічність – це постійні коливання ринкової економіки, коли зростання виробництва змінюється падінням, підвищення ділової активності – зниженням | Розглянуто лише один вид економічних циклів – циклів ділової активності

[33] | Циклічність – це властивість явищ, процесів, робіт, які визначаються наявністю циклів, тобто створюють закінчене коло протягом певного проміжку часу | Загальне визначення, яке не розкриває економічного змісту поняття

[109] | Циклічність – це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах щонайменше національної економіки до іншої | Визначення не розкриває усієї сутності поняття

[192] | Циклічність – це форма руху національної економіки світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних і еволюційних стадій розвитку економіки, | Досить повне визначення, яке потребує незначного уточнення

На основі результатів проведеного аналізу пропонується наступне визначення: циклічність як форма розвитку економіки становить загальну форму руху національної економіки і світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних та еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу і виражає нерівномірність функціонування різних елементів національного господарства (безперервне коливання ділової активності й падіння ринкової кон'юнктури, чергування екстенсивного та інтенсивного типів економічного зростання).

Циклічність як одна з детермінантів макроекономічної рівноваги є найважливішим чинником економічної динаміки. Через складні тренди, які взаємопересікаються, та різні компоненти циклічності найчастіше вкрай важко виділити окремі цикли. Фактично циклічність – це один зі способів саморегулювання ринкової економіки, в тому числі й зміни її галузевої структури. Епіцентром циклічного руху є криза, в якій поєднуються межа та імпульс зростання економіки. Криза утворює вихідну базу для нових капіталовкладень і нововведень, спонукаючи до оновлення на базі нової техніки, яка здатна не лише відтворити докризовий рівень прибутку, а й забезпечити вищий його рівень. Одночасно циклічність дуже чуттєва до державного впливу на національне господарство та світове господарство в цілому.

В економічному циклі виділяють чотири фази: пожвавлення, підйом, падіння і депресія. В економічній теорії та практиці [48; 100; 112] однією з головних причин існування, як довгих, так і короткострокових економічних циклів господарської системи, розглядається нерівномірність розвитку НТП й інноваційної діяльності підприємств. Наявність взаємозалежності між рівнем інноваційної діяльності підприємств та формуванням економічного циклу пояснюється тим, що головною складовою інноваційної діяльності кожного підприємства є інновація, а основою формування нового економічного циклу виступає сукупність радикальних інновацій. Інноваційна сприйнятливість підприємств у цей час максимальна.

Оцінка уявлень про причини і сутність циклічності змінювалися в часі разом зі зміною соціально-економічної дійсності. На сьогодні виділяють три етапи [10; 76; 148] розвитку точок зору на сутність циклічних процесів у господарській системі, що нами систематизовані й подані в хронологічній послідовності в табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Точки зору на сутність циклічних процесів

Етапи | Характеристика | Представники

Початок XVIII ст. – середина 30-х рр. XX ст. | Економічні кризи або взагалі неможливі при капіталізмі, або вони носять випадковий характер і система вільної конкуренції здатна самостійно їх переборювати | Дж. С. Мілль,

Ж.-Б. Сей,

Д. Рікардо,

Ж.-Ш. Сисмонді,

Р. Родберту,

К. Каутський

Середина 30-х рр. – середина 60-х рр. XX ст. | Економічні кризи (точніше, депресія, застій) неминучі в умовах класичного капіталізму і випливають із природи властивого йому ринку. Необхідний засіб згладжування проблем кризи та безробіття