Агентські доми – чи не найстаріший вид торгівельно-посередницьких структур, які спеціалізуються на імпорті та експорті готових виробів та послуг незалежних постачальників. Найбільшу активність у торгівлі агентські дома проявляють на ринках з обмеженою ємністю. Агентські дома зберігають досить стабільні позиції у західноєвропейському експорті товарів та послуг у країни, що розвиваються. Прагнучи диверсифікувати сфери своєї діяльності, агентські дома охоче йдуть на злиття з виробничими, інжиніринговими та консультаційними фірмами. Експортні комісійні доми – організації, які виконують доручення комітентів і діють від свого імені та за рахунок комітента. Вони можуть виступати представниками як продавця, так і покупця. Представники продавця виконують доручення вітчизняного виробника з продажу його товарів на іноземному ринку і отримують від нього комісійну винагороду. Експортні комісійні дома беруть на себе відповідальність за поставку товару, страхування, кредитування, договірне оформлення та інші формальності. Назва конфірмаційних домів походить від латинського слова «confirmatio», що означає «затвердження». Це підвид експортних комісійних домів – представників покупців, для яких характерне прийняття на себе ризиків з кредитів, що надаються ними від імені виробника покупцям. Конфірмаційні дома можуть приймати на себе ризик на повну вартість поставки і всю суму експортних кредитів, не вимагаючи при цьому від покупців доказів їх кредитоспроможності.

Це лише декілька найбільш розповсюджених різновидів торгових домів, що не виключає можливості існування цих структур з іншою специфікою роботи. 

Ще здавна виникла така людська потреба як обмін товаром чи то власного виробництва, чи то загального. Все це відбувалося під час щорічних ярмарків, котрі проводилися по декілька разів на рік. Саме слово «ярмарок» походить від німецького «Jahrmarkt», що в дослівному перекладі означає «щорічний торг». Регулярно ярмарки проводилися в різних європейських країнах приблизно з Х століття. При цьому люди спілкувалися та обмінювалися новинами, а інколи просто відпочивали по шинках.

Ярмарки - надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають усесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки - це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. Свого часу вони відігравали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозові великих партій наявного товару ярмарку перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.

У розвинених країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі.

В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання.

Для залучення до біржової торгівлі великої кількості як продавців, так і покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання інтересів усіх її учасників. Вони повинні бути впевнені у тому, що ризик, пов'язаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

Розвиток біржової діяльності має два історичних напрямки:

* регулювання з боку держави (державне регулювання);

* регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).

Зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:

* суспільної корисності;

* гласності й відкритості біржових торгів;

* довіри;

* саморегулювання;

* гарантії прав учасників біржової торгівлі.

Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладені обов'язки забезпечення ринку і біржової торгівлі законодавчою базою, що дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі.

Загальновизнаним є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність грунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому.

Державне регулювання біржової діяльності розпочинається з розробки та прийняття для неї єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації.

Біржове законодавство - це система законів, які регулюють торгівлю на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів невеликих фірм і