На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. За позитивних наслідків переговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.

На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, необхідні для визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінки проекту, аналізу можливості його успішної реалізації, забезпечення кредиту,

Погоджуючись на видачу довгострокового кредиту на будівництво нових об'єктів, розширення діючих потужностей, їх реконструкцію або технічне переоснащення, банк вимагає від підприємства вкладення його власних коштів, як правило, в розмірі від 10 до 30% вартості проекту.

При цьому підприємство подає до установи банку документи згідно зі стандартним переліком документів для довгострокового кредитування, а також додатково:

- зведений кошторис будівництва;

- відомості про договірну ціну;

- контракти та договори на виконання робіт з будівництва, постачання обладнання та його монтажу;

- документ про відведення земельної ділянки під будівництво даного об'єкта;

- дозвіл органів виконавчої влади на проведення будівельних робіт;

- висновки експертизи - відомчої, екологічної, охорони праці, енергетичної.

Банк має право вимагати від підприємства подання проектно-кошторисної документації для здійснення експертизи проектних рішень щодо будівництва.

Для підприємств, які є надійними і постійними клієнтами банку, перелік документів може бути й меншим.

Кредитування витрат з будівництва, реконструкції або технічного переоснащення здійснюється відкриттям підприємству не відновлюваної кредитної лінії. Кредитування розпочинається лише після використання підприємством-позичальником власних коштів, передбачених на ці заходи.

На третьому етапі банк:

* вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

* оцінює його ділову репутацію та імідж;

* аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

* визначає перспективи розвитку підприємства;

* перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки та інших факторів.

Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позики.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням йому позики, а далі - щоквартально.

В Україні критерії оцінки фінансового стану підприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Для оцінки фінансового стану підприємства - юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності:

* обсяг реалізації;

* прибутки і збитки;

* рентабельність;

* ліквідність;

* грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);

* склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості. Ураховуються також інші фактори:

* ефективність управління підприємством;

* ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;

* наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства.

На основі проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційним банком визначається клас надійності підприємства-позичальника.

На основі вище наведеної інформації про діяльність банків та їхні кредити, можна зробити висновок що в даний період, період економічної (в тому числі фінансової кризи), коли банки видають кредити з дуже великими відсотками, цими кредитами можуть скористатися тільки великі фінансово стійкі підприємства, які мають можливість повернути кредит вчасно і в повному обсязі. А таке підприємство як РБУ-5 немає змоги брати кредити на будівництво нових об’єктів, розширення своєї матеріальної бази, придбання необхідної техніки та інше.

Діяльність будь-якого підприємства в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому для кожного підприємства, яке займається різними напрямами виробництва, наданням послуг, зростає значення захисту своїх майнових інтересів, страхування товарів в процесі транспортування і доставки до споживачів а також страхування інших моментів своєї діяльності. Страхові послуги надають страхові компанії.

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах з розвиненою економікою страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків: різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть.

Якщо говорити юридичною мовою, ризик у будівництві - можлива подія, поява якої має ймовірний і випадковий характер та зумовлює небажані наслідки для учасників контракту або третіх осіб, страхування ризиків у будівництві - відносини із захисту майнових інтересів учасників будівництва при появі страхових випадків за грошові фонди, які створюються за рахунок страхових платежів.

Зараз в Україні страхування технічних ризиків здебільш здійснюється як страхування майнових інтересів при виконанні будівельно-монтажних робіт (тобто, майнове страхування), або як страхування відповідальності (професійної, підприємця, інвестора) перед третіми особами. Майнове страхування включає такі об'єкти страхування:

- продукцію будівельно-монтажних та інших робіт, прямо пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом;

- продукцію пусконалагоджувальних робіт;

- будівельні машини, а також засоби та обладнання для виконання монтажу;

- обладнання будівельного майданчика;

- будови та споруди, які реконструюються або капітально ремонтуються;

страхування професійної відповідальності надає можливість пред'явлення претензій особам за наслідки помилок, допущених ними під час виконання професійних обов'язків (в нашому випадку – архітекторам або будівельникам), и так далі.

Але будівництво – досить специфічна галузь підприємства, бо на будівельному майданчику має місце велика кількість специфічних рисків, характерних для даного будівельного об'єкту, які повністю перерахувати практично неможливо. Як відзначають фахівці, через неадекватні технології страхування і формулювання страхового договору нерідка виникають проблеми при врегулюванні збитків. Тому