заводів по виробництву цегли.
Збільшився загальний обсяг роздрібного товарообороту (юридичних осіб) роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, та середньомісячний продаж товарів на одного жителя району.
Обсяг зовнішньоторговельного обороту за січень – листопад 2006 року становив 1148.21тис.дол.США. Обсяг експорту складає 592.78 тис.дол.США, імпорту – 555.43 тис.дол.США. Коефіцієнт покриття експортом імпорту становить 1.07/.
Фінансовий результат суб’єктів господарювання за одинадцять місяців 2006 року становив 325.5 тис.грн.прибутків. 78.3 відс. підприємств одержали прибутки в сумі 447,4 тис.грн., 21.7 відс.підприємств отримали збитки в сумі 121,9 тис.грн.
Найбільшу суму боргу займає заборгованість підприємств, по яких проводиться процедура банкрутства – 515,3 тис.грн. (29,9%) а саме ПП «Сендем» - 286,6 тис.грн. , ВАТ «Дзвиняцький лісокомбінат» - 216,2 тис.грн., СПД Заруба Ігор Іванович – 5,6 тис.грн., ВАТ «Прикарпатський меблевий комбінат» - 4,5 тис. грн.., СПД Павликівський Остап Михайлович – 2,0 тис. грн., АК АПБ «Україна» - 0,4 тис. грн. По ПП «Пік-2» рішення про застосування штрафної санкції (530 тис.грн.) оскаржується платником в апеляційному порядку. Всього оскаржується податковий борг в сумі 647,8 тис.грн. або на 36,6 %.
В соціально-економічному розвитку території значна увага приділяється підтримці і розвитку малого підприємництва. За рахунок суб’єктів малого підприємництва (юридичних і фізичних осіб) забезпечено 16.4% надходжень до бюджетів всіх рівнів.
Проаналізувавши вищенаведені бюджети можна зробити наступний висновок. Попри все законодавче регулювання – Закон України “Про систему оподаткування”, Декрет КМУ “ Про місцеві податки та збори”, нинішню структуру наповнення місцевих бюджетів не можна вважати досконалою, бо питома вага надходжень від власних джерел, насамперед від місцевих податків і зборів( для сільського та селищного бюджетів), порівняно невелика. Районний бюджет майже повністю залежить від державного бюджету.
Найбільша питома вага у власних доходах місцевих бюджетів сьогодні належить надходженням від загальнодержавних податків, зборів, обов’язкових платежів та інших надходжень, які практично не пов’язані з власною діяльністю органів місцевого самоврядування.
Такий стан справ певною мірою суперечить одному з головних принципів місцевого самоврядування, зафіксованому в Європейській хартії про місцеве самоврядування, Конституції і законах України, - принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування.
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОПОЗИЦІЇ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ БОГОРОЧАНСЬКОГО РАЙОНУ
3.1 Мобілізація формування доходів місцевих бюджетів
Одна із основних особливостей унітарної держави – концентрація дій регіональних і місцевих органів управління на виконанні базових напрямів економічної політики центру [50, c.65]. Але для досягнення єдності цілей переконання і бажання недостатньо; для цього потрібні і відповідні економічні можливості, які залежать від обсягів доходів регіональних бюджетів.
Разом з тим слід зазначити, що розширення прав і обов’язків органів місцевої влади в умовах, що склалися, не завжди відповідає їх економічним можливостям, і питання поповнення доходів місцевих бюджетів, як і раніше, залишаються актуальними.
Прийняті Верховною Радою України Закони “Про місцеве самоврядування в Україні” і “Про бюджетну систему України” визначають, що “місцеві ради народних депутатів у межах свої компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети відповідних територій”. Здавалося б, що все логічно, але “межі своєї компетенції” так замикаються на рівні Кабінету Міністрів і Верховної Ради України, що ось уже протягом ряду років і держава в цілому, і регіони “звично” затверджують бюджети зі значними запізненнями, а в деяких випадках – і наступного року. Немає необхідності говорити про те, як негативно це впливає на розвиток економіки.
Але такого стану на регіональному і місцевому рівнях могло б і не бути, якби кожна ланка бюджетної системи мала чітку, визначену законом доходну базу.
Аналіз проблем місцевих бюджетів України, а також теорії та практики побудови багаторівневих бюджетних систем у країнах з ринковою економікою дозволяє зробити висновок, що існуюча система формування місцевих бюджетів, та бюджету Богородчанського району, зокрема, має ряд серйозних недоліків:
-
висока ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань;
-
регулюючі доходи відіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевих бюджетів, в той час як частка закріплених за територіями податкових платежів низька;
-
практично щорічна зміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів;
-
відсутність єдиних та досить стабільних нормативів (наприклад, на кілька років) відрахувань від загально державних податків до місцевих бюджетів;
-
відсутність єдиних правил ув’язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також науково обгрунтованої методики міжрегіонального перерозподілу доходів.
Сьогодні найбільш проблемним є питання взаємовідносин між бюджетами різних рівнів з приводу розподілу між ними доходів і видатків. Як показали результати досліджень, нині діючий бюджетний механізм, при якому місцеві ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регулюючих податків і зборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевих бюджетів нижчого рівня. Це, в свою чергу, не дає змоги профінансувати всі необхідні видатки, що тягне за собою погіршення стану соціально-економічного розвитку.
Очевидно, що ПДВ (як і акцизний збір) не можна “прив’язувати” до конкретної території за принципом: де стягується більше податку в розрахунку на 1 жителя, там населення має право і на більші бюджетні витрати [40, c.102]. Відомо, що ПДВ виплачується підприємствами, хоча його тягар, врешті-решт, несуть громадяни, які є “замикаючими” споживачами продукції та послуг. В тому і полягає специфіка діяння ПДВ, обчислюваного за прийнятим у Європі кредитним методом (шляхом вирахування з податку на продажі податку на купівлі), що, мобілізуючи до бюджету відповідні суми коштів, він розподіляється по ланцюгу платників пропорційно вартості, доданій ними до кінцевого продукту. Тому, щоб визначити величину податкового тиску даного