Питання удосконалення процесу формування доходів місцевих бюджетів та пошук резервів їх збільшення є надзвичайно актуальним в умовах розширення повноважень, якими наділяються органи місцевого самоврядування. Протягом останніх років в Україні спостерігається негативна тенденція до зменшення частки власних доходів у структурі доходів місцевих бюджетів, як результат, збільшення кількості дотаційних бюджетів.

Недостатність власних стабільних доходів значно обмежує вплив місцевих органів влади на соціально-економічний розвиток регіонів. Тому розширення та оптимізація джерел наповнення місцевих бюджетів є надзвичайно актуальним завданням, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування і якісному виконанню покладених на них завдань та функцій.

На нашу думку, такі податки, як податок на прибуток і податок з доходів фізичних осіб, повинні розподілятися між державним і місцевими бюджетами. Ми вважаємо за необхідне ввести спеціальний цільовий податок – для фінансування об'єктів соціальної сфери підприємств, які передаються місцевим радам у розмірі 2 % від обсягу реалізованої продукції підприємств усіх форм власності (при відповідному скороченні інших податків); акумулювати в місцевих бюджетах не менше 50 % ренти за використання мінеральних ресурсів, а також коштів від приватизації державного та комунального майна. Вирівнювання бюджетної забезпеченості „може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет”. Ми пропонуємо використати для цієї мети спеціальний фонд, що має формуватися за рахунок податків, які характеризуються найбільшою стабільністю, податку на додану вартість і прибуткового податку з громадян. Ми також вважаємо за необхідне використовувати „принцип розподілу фонду трансфертів на окремі контингенти відповідно до видів територіальних об’єднань із метою врахування відмінностей у їх фінансових потребах та фінансовому потенціалі”.

Ми звертаємо увагу на необхідність встановити взаємозв’язок між бюджетними витратами й результатами економічної діяльності регіону, тобто формувати дохідну частину місцевих бюджетів залежно від обсягу створених на відповідній території фінансових ресурсів.

Вирішення питання зміцнення фінансової основи територіальних громад можливе шляхом внесення змін до чинного податкового законодавства, що визначає механізм справляння податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. З метою збільшення доходної частини місцевих бюджетів пропонуємо:

§ реформувати систему муніципального оподаткування шляхом прийняття закону „Про місцеві податки і збори” в частині запровадження податку на майно, збору за здійснення підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу, інших місцевих податків і зборів;

§ переглянути склад загальнодержавних та місцевих податків і зборів. На сьогоднішній день і прибутковий податок, і плата за землю не є місцевими податками і зборами, але закріплені за місцевими бюджетами. Ці платежі принаймні можна було б визнати місцевими. У свою чергу, з появою права комунальної власності на землю, що передбачено Земельним кодексом України, актуалізується питання про включення податку за землю до складу місцевих податкових платежів. І, звичайно, доцільно передбачити можливість органів місцевого самоврядування самостійно встановлювати і коригувати ставки місцевих податків, що відповідає положенням Європейської хартії;

§ розширити доходну базу місцевого бюджету за допомогою запровадження нових місцевих податків, зокрема податку на нерухомість. Прогресивним у цьому є те, що встановлення ставок зазначеного податку у межах установлених законом розмірів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. При цьому сума податку буде цілком зараховуватися в місцеві бюджети, що, без сумніву, позитивно позначиться на добробуті територіальних громад. Таким чином, податок на нерухомість, з одного боку, стане істотною підмогою для місцевих бюджетів, а з другого – стимулюватиме залучення в обіг додаткових коштів від нерухомості як продаваної, так і зданої в оренду;

§ розширити повноваження органів місцевої влади. Збільшення витрат на дотації та субвенції місцевим бюджетам пов'язане із значною диференціацією умов і рівня розвитку економіки регіонів, а отже – і можливостей акумулювання податків. Оскільки економічні умови не можуть змінюватись скрізь одночасно і однаковою мірою, то вирішення завдань щодо забезпечення певного мінімуму видатків місцевих бюджетів і надалі вимагатиме централізації у державному бюджеті чималих коштів. Отже, виникає суперечність між двома концепціями: передання значної частини відповідних повноважень органам місцевого самоврядування базового рівня та розширення податкових гарантій для місцевих бюджетів, з одного боку, та з іншого – забезпечення єдиного мінімуму бюджетних коштів у розрахунку на душу населення незалежно від місця його проживання. Вирішення цієї суперечності можна досягти тільки в тому випадку, коли розміри територіальних громад відповідають обов'язкам, покладеним на відповідні органи місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Стан охорони праці Богородчанської державної адміністрації Івано-Франківської області

14 жовтня 1992 року Верховною Радою України був прийнятий Закон про охорону праці, який відображає правила і норми по забезпеченню безпеки праці і виробничої санітарії, регламентує режим робочого часу і відпочинку працюючих. Згідно цього закону охорона праці – це система правових, соціально економічних, організаційно – технічних, санітарно – економічних заходів та засобів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Завдання охорони праці полягає в тому, щоб якомога зменшити ймовірність пораження або захворювання працюючих з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Це одна сторона завдання до другої частини можна віднести: виявлення небезпечних і шкідливих факторів, розробка методів і засобів захисту людини, знизити вплив небезпечних і шкідливих факторів до сприятливих значень, а також у розробці мір по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій мирного і військового часу.

В Богородчанській державній адміністраії впроваджений нормативний договір між адміністрацією і трудовим колективом. В ньому одним з розділів