§ високими рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

§ домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;

§ нині діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений поки що в своїй основі механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від регулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетної децентралізації;

Принципи ж побудови і механізм функціонування нинішньої бюджетної системи склались ще в 30-ті роки і повністю відповідали характеру і методам адміністративно-командної системи управління народним господарством країни. Принципи єдності і так званого “демократичного”, а в дійсності жорстокого централізму обумовили слідуючі характерні риси бюджетної системи України:

§ стягування значної частки фінансових ресурсів до державного бюджету;

§ поділ усіх доходних джерел на власні та закріплені, що передаються у відання середнього та низового рівнів державної влади, і регулюючі, обсягом яких розпоряджався вищестоящий орган влади;

§ широкі масштаби перерозподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи, що призвело до постійного зростання частки регулюючих доходів у місцевих бюджетах – в середньому 70-75%;

§ суб’єктивізм при вирішенні питання про обсяг коштів, що передаються до конкретного нижчестоящого бюджету;

§ щорічний перегляд нормативів відрахувань від регулюючих доходів, що давало необмежені можливості тримати в залежності нижчестоящі органи влади, впливаючи таким чином на формування дохідної частини відповідних бюджетів;

§ численність форм міжбюджетного перерозподілу фінансових ресурсів, що дозволяла у всіх випадках застосовувати суб’єктивний “індивідуальний” підхід при вирішенні питання про надання фінансової допомоги нижчестоящого бюджету.

Результати дослідження підтвердили, що використання в регіонах України індивідуальних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків призводить до того, що в кожному з них залишається різна частина зібраних податків, а динаміка доходів у розрахунку на одиницю податкових надходжень по місцевих бюджетах у цілому є досить суперечливою і важко передбачуваною. Так, зокрема збільшення (або зменшення) питомої ваги доходів відповідних сільських Рад у загальній сумі доходів району не спричиняє відповідного збільшення (або зменшення) доходів їх місцевих бюджетів. Відсутність чіткого взаємозв’язку між обсягами податків, які збираються, і доходами місцевих бюджетів позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення державних доходів, що, в свою чергу загострює проблему нестачі коштів не тільки на місцевому, але й на загальнодержавному рівні.

Міжрегіональний перерозподіл державних доходів досі не має ні чітко сформульованого змістовного обгрунтування, ні чітких правил і формул. Необ’єктивність такого перерозподілу призвели до того, що сільські Ради, де рівень податкових надходжень у розрахунку на душу населення є вищим, ніж у середньому по району, опиняються у гіршому становищі з точки зору доходів місцевих бюджетів порівняно з сільськими Радами, де він, відповідно, є нижчим.

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи, а також теорії та практики існування бюджетних систем в країнах з ринковою економікою дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів.

Фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 р. № 5242-ІІІ.

3. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” 21 травня 1997. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 24.

4. Закон «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 р. «Урядовий кур'єр» № 246.

5. Закон України «Про податок на додану вартість» №168 від 03 квітня 1997 року.

6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283 від 22 травня 1997 року.

7. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22 травня року.

8. Закон України «Про прожитковий мінімум» від 22 травня 2008 року. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 38.

9. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну таємницю» від 21 травня 2008 року N 293-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 27-28.

10. Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 20 лютого 2003 року

11. Постанова Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України» від 12 липня 1996 р.

12. Наказ Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27 грудня 2001 р. № 604.

13. Рішення Івано-Франківської обласної ради «Про обласний бюджет на 2009 рік» від 13 січня 2009. № 737-28/2009, м. Івано-Франківськ.

14. Алісов Є. О., Воронова Л. К., Кучерявенко М. П. та ін. Фінансове право. – Х.: Фірма “Консум”, 1999. – 496 с.

15. Аптекар С., Краснова В. Про формування місцевих бюджетів. //Економіка України.– 1994.–№4.– с. 42–47

16. Бадида М. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджету міста// Ринок цінних паперів України.- 2007.- №11-12.- С. 35-43.

17. Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. – Київ: Атіка, 2003. – 265 с.

18. Бондарук Т. Г. Обгрунтування стратегії управління фінансами місцевого самоврядування / Т. Г. Бондарук. - // Актуальні Проблеми Економіки. - 2006. - N11. - С. 63-72.

19. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 608 с.

20. Вовна Н. Наукова парадигма доходів місцевих бюджетів// Світ фінансів.- 2007.- №2.- С. 49-62

21.