Ефективне функціонування органів місцевого самоврядування передбачає їх широку автономію (децентралізацію) в межах своєї компетенції, порядку її здійснення і необхідних для цього коштів.

Щороку у законах "Про Державний бюджет України" затверджується субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток регіонів, виконання заходів з упередження аварій та запобігання техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних об'єктах. у т. ч. на капітальний ремонт сільських шкіл, розвиток та реконструкцію централізованих систем водопостачання та водовідведення, на впровадження заходів, спрямованих на зменшення витрат по виробництву, передачі та споживання теплової енергії та субвенція на газифікацію населених пунктів.

Однією з перепон розвитку місцевого оподаткування в Україні є те, що перелік цих податків та зборів визначається на державному рівні, а органи місцевого самоврядування обмеженні в праві запроваджувати на своїй території власні збори і податки. На місцях завжди можуть існувати об’єкти оподаткування, які могли б поповнити місцеві бюджети, проте запровадження податків на спеціальні види господарської діяльності не належать до компетенції самоврядування.

Органи місцевого самоврядування в Україні повинні мати право запроваджувати на своїй території власні податки і збори, а центральний уряд має тільки контролювати загальний рівень податкового навантаження [34].

Одночасно в Україні треба надати більше права місцевим органам влади у справлянні місцевих податків та запровадити дієвіші інструменти стимулювання приросту доходів бюджету.

1.3 Особливості нормативно-законодавчого забезпечення функціонування механізму формування доходів місцевого бюджету

Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів, перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України [2]:

1. Конституція України.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Функціонування місцевих бюджетів забезпечується діючою законодавчою базою. До базових нормативних актів слід віднести Конституцію України (1996 р.) [1] Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.) [3] Бюджетний кодекс України (2001р.) [2], щорічні закони України „Про Державний бюджет України” [4].

Розглянемо, як регулюються бюджетні відносини відповідними законодавчими та нормативними актами.

У Конституції України, яка була ухвалена на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., урегульовані такі питання, що стосуються функціонування бюджетної системи, а саме: механізм прийняття Законів України, повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування, основні бюджетні положення. Так, статті 95-98 передбачають, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Держава прагне до збалансованості бюджету України, його доходів та видатків, а регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Повноваження державних органів влади – це прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і між народних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Передбачені доходи і видатки, які закріплюються за місцевими бюджетами, складові місцевих бюджетів. Детально описаний механізм бюджетного процесу на місцевому рівні, конкретизовані повноваження його учасників, охарактеризовані окремі його стадії. Урегульовані питання, що виникають у разі несвоєчасного затвердження відповідного місцевого бюджету.

Закон "Про Державний бюджет України" приймається на наступний за звітним роком. На жаль, практично кожного року він приймається невчасно.

До основних законів, які регламентують функціонування бюджетної системи, можна віднести:

1.

2.

3.

4. Закон України "Про місцеві державні адміністрації".

В Україні календарний і бюджетний роки збігаються. У цьому Законі передбачається формування в конкретних обсягах джерел доходів та видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотації і субсидії областям, джерела покриття дефіциту бюджету (при плануванні), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету.

Саме від чіткої, достовірної, оперативно отриманої інформації залежить успіх будь-якої справи, тому Україна має налагодити не лише свою власну систему інформаційного забезпечення в