Валовий доход і прибуток утворюють матеріальну основу для погодження економічних інтересів суспільства, трудового колективу й окремих працівників, сприяють підвищенню їхньої заінтересованості у зростанні ефективності виробництва.

Ознак про ефективність виробництва лише за масою прибутку судити не можна. Її більшою мірою характеризує норма прибутку та рівень рентабельності.

Норма прибутку – відношення маси прибутку до повної собівартості продукції, виражене у відсотках.

П=,

де П – норма прибутку;

П – маса прибутку;

С – собівартість продукції.

Рентабельність як економічна категорія тісно пов’язана з категорією прибутку. Вони є різними сторонами економічних відносин. Якщо в прибутку відображаються відносини щодо створення та розподілу частини чистого доходу, то рентабельність характеризує відносини між підприємством і державного з приводу раціональності використання виробничих фондів та участі кожного підприємства у створенні й розподілі тієї частини чистого доходу, яка набуває форми прибутку. Як же треба організувати виробництво, щоб воно давало якомога більшу віддачу в споживанні?

З одного боку, відповідь начебто проста: передбачається, що кожний капіталу, ресурсів і праці з обгрунтуванням: “чого це коштує” і “що це дає?” Вважається, що люди можуть наперед підраховувати свої витрати й підприємець і кожна фірма розраховують кожну операцію й кожний вклад свої доходи і в результаті зробити вибір таким чином, щоб одержати найбільшу вигоду від капіталу і ресурсів, якими вони володіють. Проте, з іншого боку, рішення цього питання значно складніше, оскільки потрібно враховувати багато факторів, знати кон’юнктуру й різні економічні умови.

Висновок.

З вище написаного можна зробити висновок, що питання про затрати виробництва з точки зору, як економічної, так і господарської практики дуже важливі. Перед усім тому, що, як уже підкреслювалося вище, зменшення витрат праці й матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції є головним джерелом підвищення ефективності господарювання.

Слід зауважити, що для затвердження реального фінансово-економічного становища підприємства (фірми) потрібно постійно турбуватися про свою конкурентно-спроможність, реально оцінювати своє становище на ринку серед інших товаровиробників, домагатися переваг над конкурентами, в асортименті та якості продукції, рівні затрат виробництва, ціноутворені тощо.

Проведення цінової реформи на Україні тісно пов’язані з подоланням сучасного кризового стану її економіки. На думку українськиих спеціалістів, головне завдання ціноутворення – ліквідація диспропорцій між платоспроможним ціноутворенням і пропонуванням товарів і послуг у народному господарстві та вартісними і матеріально-речовими пропорціями, що виникли за останні десятиріччя. Реформа ціноутворення має радикально замінити державну монополію у цій сфері на конкурентний м-ль (м-м), який дає змогу гнучко її оперативно реагувати на зміну кон’юнктури ринку та дію багатьох ціноутворюючих факторів.

У міру демократизації господарського життя й підвищення добробуту населення, частка централізовано регульованих цін буде зменшуватися, а договірних і вільного ринку зростання.

За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вартості додаткового продукту, створеного працею учасників виробництва.

Оскільки кожне підприємство (фірма) заінтересоване в господарських результатах і своїх фінансах для самостійного розвитку, остільки прибуток є важливим джерелом чистого доходу підприємства.

Література

Київ “Либідь” 1995 р.

“Основи економічної теорії”