- розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку;

- метод мінімальних витрат;

- метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї;

- метод цільового ціноутворення.

До маркетингових методів належать такі:

- визначення ціни з орієнтацією на попит;

- визначення ціни на основі аналізу мінімальниї прибутків і збитків;

- визначення ціни на основі максимального піку прибутків і збитків;

- визначення ціни з орієнтацією на конкурентів;

- визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни;

- встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку;

- метод визначення престижних цін;

- суперницький метод встановлення цін;

- встановлення ціни на основі відчутної цінності товару.

Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибуток» - це найпростіший спосіб ціноутворення, що полягає у нарахуванні певної націнки на величину витрат, пов’язаних із виробництвом і збутом товарів. Доя встановлення оптимальної ціни необхідно враховувати особливості поточного попиту і конкуренції. Методика розрахунку ціни на основі націнок залишається популярною з низки причин. По-перше, продавці більше знають про витрати, ніж про попит. По-друге, якщо цим методом ціноутворення користуються всі фірми галузі, їх ціни швидше за все, будуть схожими. Тому цінова конкуренція – мінімальна. По-третє, така ціна вважається більш справедливою відносно покупців і продавців.

Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку – фірма прагне встановити ціну, яка забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Такий метод ціноутворення вимагає від фірми розгляду різних варіантів цін, їх впливу на обсяг збуту, необхідний для подолання рівня беззбитковості та отримання цільового прибутку, а також аналізу ймовірності досягнення всього цього за кожною можливою ціною товару.

Метод мінімальних витрат передбачає встановлення ціни на мінімальному рівні, достатньому для покриття витрат пов’язаних із виробництвом і збутом продукції.

При використанні методу надбавки до ціни, ціна розраховується на основі множення ціни закупівлі, зберігання сировини і матеріалів на визначений коефіцієнт доданої вартості. Вказаний підвищуючий коефіцієнт визначається шляхом ділення загальної суми прибутку від продажу на собівартість.

Ще один метод – цільове ціноутворення. На його основі розраховується величина витрат на одиницю продукції з урахуванням обсягу продажу, який забезпечує отримання наміченого прибутку.

Важливу роль також відіграє метод визначення ціни з орієнтацією на конкуренцію. Коли фірма займає монопольну позицію на ринку, вона здатна отримувати найбільші прибутки. Проте в умовах зрілості ринку з’являється багато фірм, які активно впроваджуються на нього і розвивають конкуренцію. У таких умовах при визначенні ціни ефективним є метод, який враховує конкурентне становище фірми і даного товару чи послуги. В цьому випадку ціни на товари, які продаються, визначають шляхом аналізу і порівняння можливостей товарів даної фірми відносно фірм конкурентів на конкретному ринку, а також через аналіз і порівняння цін, які склались на ринку.

Метод формування ціни шляхом орієнтації на ринкові ціни передбачає встановлення ціни, відповідно до ціноутворення і рівня цін, які склались тут, не порушуючи при цьому традиції ринку.

Визначаючи ціну з врахуванням рівня поточних цін, фірма в основному враховує ціни усіх конкурентів і менше уваги звертає на показники власних витрат чи попиту. Цей загальний підхід має різноманітні модифікації встановлення ціни залежно від конкретних умов, в першу чергу від особливостей продукції і типу ринку. Такий метод ціноутворення є досить популярним. У випадку, коли еластичність попиту важко піддається виміру, фірмам здається, що рівень поточних цін уособлює колективну мудрість галузі. Вони відчувають, що підтримувати рівень поточних цін – значить зберігати нормальну рівновагу в межах галузі.

Так, в умовах, близьких до чистої конкуренції і однорідної продукції, ціна встановлюється або на рівні поточної ринкової або з міркувань конкурентної боротьби – дещо нижче неї. Це означає, що підприємству потрібно аналізувати рівень своїх затрат на виробництво і збут продукції, а не шукати інформації про ціни.

Різновидом методу встановлення ціни з урахуванням ринкових цін є тендерний метод. У цьому випадку іде конкурентна боротьба між товаровиробниками за підряди під час торгів, тобто за контракт на виконання виробничо-технічного проекту. В закритих торгах беруть участь 2-3 великі фірми, які мають великий авторитет на ринку. Мета кожного конкурента – виграти тендер. У подібних ситуаціях при визначенні ціни фірма враховує ділові відносини з конкурентами, а не співвідношення між ціною і показниками власних витрат чи попиту. Вона має право завоювати контракт, а для цього необхідно встановити ціну нижчу ніж в інших. Проте ця ціна не може бути нижчою від рівня собівартості, за винятком ситуацій, коли необхідно завантажити виробничі потужності, а раніше нагромаджені кошти дають змогу певний час працювати без прибутку.

Метою участі в конкурсі може бути формування портфеля замовлень для стабільного обсягу виробництва і продажу товарів, збільшення виробництва, продажу і прибутку, отримання максимального прибутку, забезпечення виживання підприємства.

Якщо підприємство збирається брати участь у закритих торгах, йому необхідно виконати ряд послідовних дій:

1. Визначити мету участі в торгах.

2. Оцінити внутрішні можливості.

3. Оцінити конкурентів.

4. Розрахувати прибуток при різних рівнях ціни.

5. Призначити ціну пропозицій на закритий конкурс.

Часто ринок певного товару може мати олігополістичний характер (невелика кількість фірм, однорідний продукт). Такі ринки характеризуються всезагальною взаємозалежністю, тобто кількість фірм у галузі настільки мала, що кожна при формуванні своєї цінової політики має брати до уваги реакцію зі сторони конкурентів. Серед різних варіантів цього ринку трапляється такий, який передбачає лідерство в цінах. Це – практика, відповідно до якої «пануюча фірма», найчастіше найбільша чи найбільш ефективна в галузі, змінює ціну, а всі інші фірми