утримання інфляції на рівні 6-7 % річних.

Політика Уряду України була спрямована на підвищення якості банківського управління та зниження рівня витрат, активізацію процесів централізації та нарощування капіталу банків, створення умов для зниження процентних ставок за кредитами, підвищення ефективності системи банківського регулювання та нагляду, боротьбу з відмиванням тіньових капіталів, а також підвищення дієвості системи гарантування вкладів громадян.

У цілому поставлені завдання були успішно виконані: стабільною була гривня, в економіці не було дефіциту грошей, кредити стали дешевшими, зросла кількість банківських послуг та підвищився рівень їх якості, зросли фінансові можливості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У 2005 році такі показники розвитку економіки як рівень приросту ВВП, рівень інфляції, не збіглися з плановими. Це було зумовлено необхідністю виконання значних соціальних зобов'язань, закладених у Державному бюджеті України на 2005 рік (підвищення пенсій та допомоги при народженні дитини), суттєвим зростанням світових цін на енергоносії (нафту та газ) і нестабільністю, пов'язаною зі складною економічною ситуацією на початку 2005 р.

У 2005 році Кабінет Міністрів України забезпечував фінансову стабільність держави, враховуючи, що 2004 рік, як і дотепер кожен виборчий рік, мав свої специфічні особливості, передусім пов'язані з необхідністю виконання значних соціальних зобов'язань.

Приріст валового внутрішнього продукту порівняно з аналогічним періодом попереднього року становив 2 , 4 % (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Валовий внутрішній продукт України у 2001–2005 рр.

Натомість середня заробітна плата за 2005 рік зросла на 39,2 % та становила 787,22 грн.

Уже на початку року в Україні остаточно сформувалися високі інфляційні очікування і тому перед Кабінето Міністрів постало надзвичайно складне завдання – з одного боку, не допустити розкручування інфляції, а з іншого – сприяти економічному зростанню.

Ужиті заходи дозволили стримати інфляцію, однак рівень її був доволі високим. Відбулося деяке зниження темпів економічного розвитку країни, що значною мірою було зумовлено: високою соціальною спрямованістю бюджету (пенсії та інші соціальними виплати); ціновими шоками в окремі періоди на окремих товарних ринках (м'ясна криза, бензинова криза, цукрова криза); адміністративним підвищенням цін, зокрема на транспортні послуги; істотним зменшенням зовнішнього попиту на товари традиційного українського експорту; зниженням темпів залучення інвестицій в економіку.

У 2005 році Уряд забезпечив економіку грошима. Обсяг грошей в обігу постійно зростав і на 1 грудня 2005 року становив 180,1 млрд грн, або збільшився з початку року на 43,1%, у тому числі в національній валюті – на 43,5%, в іноземній – на 41,9%.

Для стримування інфляційних процесів протягом року Уряд забезпечував збільшення кількості грошей в обсягах, адекватних темпам економічного зростання, оскільки зростання кількості гривні в обігу, що перевищує приріст виробництва внутрішнього продукту, спричинив би ріст інфляції. Найважливішими кроками, до яких вдався Кабінет Міністрів у 2005 році задля стримування інфляційних процесів, стали [9]: * 

обов'язкове відрахування на рахунок в НБУ 20% від суми короткострокових (до 6 місяців) надходжень в Україну іноземних кредитів і депозитів; * 

забезпечення своєчасного погашення усіх кредитів, наданих НБУ комерційним банкам (у тому числі були достроково погашені стабілізаційні кредити, що надавалися банкам під час кризових проявів наприкінці 2004 року); * 

діяльність НБУ з надання банкам нових кредитів була досить стриманою. Довгострокові кредити майже не надавалися. При цьому підтримувалася висока ціна на ці кредити. Це дозволило стримувати приріст кількості грошей в обігу; * 

було підвищено облікову ставку (з 9% до 9,5%) та ставки за щоденними операціями НБУ.

До серпня в країні відбувалося поглиблення інфляційних процесів. Починаючи з вересня, відбувся злам цієї тенденції. Заходи НБУ, разом з діями уряду зі стримування інфляційних процесів, допомогли зламати цю негативну тенденцію. За 11 місяців 2005 р. рівень інфляції становив 10,3 % , порівняно з 12,3 % у 2004 р. (рис. 5.2).

Рис.5.2. Інфляція в Україні у 2004–2005 рр.

Протягом 2005 року спостерігалося зростання цін на споживчі товари – на 12%, на продовольчі товари – 13,2%, пальне – 28,2% та послуги – 15,3%. Поряд з цим, триває зниження темпів росту цін виробників промислової продукції в річному виразі з 24,3% (у грудні 2004 року) до 10,4% (у листопаді 2005 року).

Додатковим антиінфляційним заходом монетарної політики стало проведення у квітні 2005 року одномоментного укріплення обмінного курсу гривні до долара США, на 2,7%. На жаль, незважаючи на неодноразові і ґрунтовні роз'яснення Національним банком причин цього непопулярного кроку, суспільство давало йому неоднозначну оцінку. Національний банк звинувачували і в тому, що він погіршив умови діяльності експортерів, і в тому, що він сприяв припливу в Україну імпорту, і багато в чому іншому. Однак, насамперед, слід враховувати, що Національний банк – це загальнодержавний інститут, який працює не в інтересах експортерів чи імпортерів, а в інтересах усього суспільства. Більше того, час довів, що це було правильне рішення. НБУ вдалося: * 

значно скоротити приплив короткострокового спекулятивного іноземного капіталу в країну; * 

охолодити розвиток інфляційних процесів (за інших рівних умов, інфляція 2005 року була б більшою на 1,5 %); * 

залишати збалансованим валютний ринок.

Починаючи з квітня, НБУ утримував офіційний курс гривні на рівні
5,05 грн за долар США. Коливання обмінного курсу гривні перебувало в діапазоні ±1% від офіційного. Середнє значення офіційного курсу за січень – листопад становило 5,13 грн за долар США, тобто цілком відповідає визначеному Радою НБУ середньорічному значенню обмінного курсу в межах 5,10 – 5,15 грн/дол. США.

Одночасно, усвідомлюючи нагальну потребу в поліпшенні інвестиційного клімату та залученні довгострокових інвестиційних ресурсів в Україну,