Згідно з міжнародними стандартами, нематеріальні активи взагалі характеризуються відсутністю фізичного стану і високого ступеня непевності щодо майбутніх вигодInternational Accounting Standard 38 "Intangible Assets".; Generally Accepted Accounting Principles 17 "Intangible Assets"..

Обговорення вказує, що відсутність фізичного існування не задовільний критерій для розрізнення матеріального активу від нематеріального. Такі активи як депозити банку, рахунки прийняті, і довгострокові інвестиції також не мають фізичної сутності, але усе ж їх класифікують як матеріальні активи. Більш звичайні типи нематеріальних активів - патенти, авторські права, привілеї, витрати організації, і торгові марки або торгові назви(імена).Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: Ника-центр, "Эльга", 1999.

Стаття 2 Паризької конвенції дає вичерпне визначення об'єктів інтелектуальної власності: "Інтелектуальна власність включає права, які відносяться до наступних категорій:

1) твори науки, літератури, мистецтва;

2) виконавча діяльність артистів, звукозапис, радіо- та телепередачі;

3) відкриття та винаходи;

4) товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові та комерційні значки;

5) промислові зразки;

6) раціоналізаторські пропозиції;

7) результати науково-дослідницьких робіт;

8) захист від недобросовісної конкуренції;

9) інші результати інтелектуальної праці. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності. - Стокгольм 14 липня 1967 р. і змінена 2 жовтня 1979 р.

Усі перелічені результати інтелектуальної діяльності Людини мають нематеріальний характер. Інтелектуальна власність в умовах правового режиму охорони права власності на нематеріальні об'єкти надає суб'єкту цього права можливість вводити об'єкт в господарський процес. Після вводу цих об'єктів в процес виробництва їх можна віднести до промислової власності. International Accounting Standard 38 "Intangible Assets".; Generally Accepted Accounting Principles 17 "Intangible Assets".

З введенням в дію Національного Положення (Стандарту) Бухгалтерського Обліку № 8 "Нематеріальні активи" з 01.01.2000 р. визначена його суть: "Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам".Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку №8 "Нематеріальні активи".

Бухгалтерський облік та аналіз нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкту за групами, які визначені П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" та класифіковані в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Групи нематеріальних активів

Групи нематеріаль-них активів | Характеристика груп нематеріальних активів

Група 1 | Права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо)

Група 2 | Права користування майном (права користування земельною ділянкою, права користування будівлею, права на оренду приміщення тощо)

Група 3 | Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо)

Група 4 | Авторські та суміжні з ними права (права на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо)

Група 5 | Гудвіл

Група 6 | Інші нематеріальні активи (права на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

Інші види нематеріальних активів зустрічаються дуже рідко і в сферах зі специфічними умовами праці (місце на товарній біржі).

Основним документом, яким потрібно керуватися при обліку та аналізі НМА є “Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. №242 (далі Положення).

Документ містить наступні загальні положення:

Ш нематеріальних активів

Ш нематеріальних активів

Ш нематеріальних активів

Ш корисності нематеріальних активів

Ш нематеріальних активів

Ш щодо нематеріальних активів у примітках до фінансових звітів 

Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. 

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). 

Це положення (стандарт) не поширюється на гудвіл, що виникає внаслідок об'єднання підприємств, та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Методологія аналізу НМА детально описана в розділі 6 “Методика загального аналізу НМА”.

Зазвичай підприємство придбаває основні засоби, нематеріальні активи або інші довгострокові активи з метою отримання від них максимальної ефективності. Але в певний момент може виявитися, що ефективність (або, як зараз висловлюються, - корисність) придбаних довгострокових активів різко зменшується внаслідок якої-небудь події або обставин, що . Згідно зі ст. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", зменшення корисності - це втрата економічної вигоди на суму перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Як же визначити, коли актив почав втрачати корисність?

Нерідко бухгалтери та аналітики підприємств вважають зменшення корисності активу різновидом переоцінки. Однак для того, щоб зробити переоцінку, бухгалтер повинен стежити за справедливою вартістю активу, тоді як зменшення корисності активу в бухгалтерському обліку відображається на підставі економічного розрахунку. Виконання економічних розрахунків, за ідеєю, не є функцією бухгалтера, тому йому доведеться або підтримувати постійний контакт з планово-економічним відділом (якщо такий є), або ж виконувати такі розрахунки самостійно.

Отже, щоб оцінити, чи відбулося зменшення корисності того чи іншого активу, бухгалтеру доведеться постійно стежити за ефективністю роботи активу, за його можливістю генерувати кошти. Якщо, наприклад, на якомусь етапі стає очевидним, що з якоїсь причини актив не принесе тих економічних вигод, які від нього очікувалися