ДЗФ), за винятком заборгованості, що придбана підприємством (покупка боргових зобов’язань, права вимоги дебіторської заборгованості), і дебіторської заборгованості, призначеної для продажу.
ДЗФ, відповідно до вимог П(С)БО 10, оцінюється за чистою реалізаційною вартістю.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за мінусом резерву сумнівних боргів.
У свою чергу, сумнівний борг - це:
поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує непевність в її погашенні боржником.
Необхідно відзначити, що даний стандарт визначає тільки загальні критерії, за яких заборгованість може бути віднесена до сумнівної.
Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
При цьому від підприємства потрібне створення резерву сумнівних боргів у певній сумі, причому величина сумнівних боргів на дату балансу повинна відповідати залишку резерву сумнівних боргів на ту саму дату. В той же час залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не має перевищувати суму дебіторської заборгованості 9 на ту саму дату. До речі, нарахування резерву сумнівних боргів здійснюється за рахунок інших операційних витрат (дебет субрахунку 944 "Сумнівні та безнадійні борги" рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" і кредит рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів") і по цій же статті відображається у звіті про фінансові результати в рядку 090.
Основне призначення такого резерву - "амортизувати" той негативний вплив, що здійснює на фінансове становище підприємства списання безнадійної дебіторської заборгованості, на яку цілком може перетвориться сумнівна заборгованість. З огляду на таке велике значення резерву сумнівних боргів, розглянемо порядок визначення його обсягу більш детально та на прикладах. При цьому умови прикладів будемо брати аналогічні тим, які наведені в П(С)БО 10.
Як уже відзначалося вище, визначення суми резерву сумнівних боргів можливе різними методами. Одним з таких методів є метод класифікації дебіторської заборгованості.
Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.
Кількість груп і строки, протягом яких не була вчасно погашена (період прострочення) дебіторська заборгованість, визначається підприємством самостійно. Оскільки у всіх прикладах, наведених у П(С)БО 10, таких груп зазначено три, то й ми в нашому прикладі всю прострочену ДЗФ розіб’ємо на три групи.
Приклад 1
Підприємство "А" за даними обліку на 01.03.05 р. має наступні дані про фактично списану безнадійну дебіторську заборгованість і про залишки (сальдо) дебіторської заборгованості по трьох групах дебіторів за останні три місяці 10 (дивися таблицю 1).
Таблиця 1
Місяць | Фактично списано безнадійної дебіторської заборгованості
(грн.) | Сальдо дебіторської заборгованості на кінець попереднього місяця
(грн.)
1-а група | 2-а група | 3-я група | 1-а група | 2-а група | 3-я група
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7
Грудень 2007 р. | 5000,00 | 2000,00 | --- | 50000,00 | 20000,00 | 5000,00
Січень 2008 р. | --- | 3000,00 | --- | 45000,00 | 17000,00 | 2000,00
Лютий 2008 р. | 8000,00 | 1000,00 | --- | 40000,00 | 22000,00 | 1000,00
Усього | 13000,00 | 6000,00 | ---- 11 | 135000,00 | 59000,00 | 8000,00
На підставі наявних даних здійснюємо розрахунок коефіцієнта сумнівності по кожній групі окремо. Коефіцієнт сумнівності (Кс) розраховуємо за формулою:
Кс = (SБзн / Дзн) / i, де:
Бнз - фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за відповідний місяць, що входить в обраний для спостереження період;
Дзн - дебіторська заборгованість (ДЗФ) по відповідній групі на кінець відповідного місяця (того самого, якого обрано й по Бнз), що входить в обраний для спостереження період;
і - кількість місяців в обраному для спостереження періоді ( у нашому випадку - три).
Визначаємо Кс по кожній групі:
Кс (1-ї групи) = (5000,00 грн. / 50000,00 грн. + 8000,00 грн. / 40000,00 грн.) / 3 = 0,1;
Кс (2-ї групи) = (2000,00 грн. / 20000,00 грн. + 3000,00 грн. / 17000,00 грн. + 1000,00 грн. / 22000,00 грн.) / 3 = 0,107308;
Кс (3-ї групи) = 0,00.
Зверніть увагу на те, що, незважаючи на кількість місяців, по яких визначається співвідношення фактично списаної дебіторської заборгованості із залишком такої заборгованості на кінець попереднього місяця (співвідношення Бзн до Дзн), число періодів, на які ділиться сума таких співвідношень, однаково залишається незмінним та дорівнює трьом (кількості місяців у періоді, взятому для спостереження).
Далі ми можемо перейти до визначення величини резерву сумнівних боргів, який повинен бути створений на кінець лютого:
40000,00 грн. х 0,1 + 22000,00 грн. х 0,107308 = 6360,78 грн.
Якщо в підприємства "А" резерв сумнівних боргів менше зазначеної суми, то йому необхідно його донарахувати.
Приклад 2
Підприємство "Б" за даними обліку на 31.12.04 р. має залишок резерву сумнівних боргів у сумі 4000,00 грн. За даними обліку в попередніх періодах (станом на 31 грудня 2002 р. та станом на 31.12.03 р.) про дебіторську заборгованість, що визнана безнадійною, та про дебіторську заборгованість у розрізі трьох груп дебіторів є наступні дані (дивися таблицю 2) 12.
Таблиця 2
Місяць | Заборгованість, яка признана безнадійною в наступному році, в складі дебіторської заборгованості на кінець попереднього року (грн.) | Сальдо дебіторської заборгованості (грн.)
1-а група | 2-а група | 3-я група | 1-а група | 2-а група | 3-я група
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7
31.12.2005 р. | 4000,00 | 3000,00 | 1000,00 | 60000,00 | 40000,00
