Першочергово при створенні підприємства оборотні актив формуються за рахунок його статутного фонду (капіталу). Вони спрямовуються на придбання виробничих запасів, які надходять у виробництво для виготовлення (вирощування) товарної продукції. Готова продукція надходить на склад і відвантажується споживачу. До моменту її оплати виробник відчуває потребу у грошових коштах. Величина цієї потреби залежить на лише від обсягу інвестованих у товарну продукцію коштів, але й від розміру майбутніх розрахунків, вона може коливатись протягом року за різними причинами. Тому підприємство використовує й інші джерела формування оборотних активів: кредиторську заборгованість, кредити банків та інших кредиторів.

В сучасних умовах основну форму позикових коштів представляють короткострокові кредити банку, що покривають тимчасову додаткову потребу підприємства в засобах. Позикові засоби у вигляді кредитів використовуються більш ефективно, ніж власні оборотні активи, тому що збільшують більш швидкісний кругообіг, мають цільове призначення, видаються на обумовлений термін та супроводжуються стягнення банківського відсотку. На кінець року господарство не мало короткострокових кредитів взятих у банку, що і відображено в балансі Ф.1, проте на початку звітного періоду СТОВ “Лука” використовувало позикові кошти банку в розмірі 80тис.грн під заставу майбутнього врожаю.

Господарство використовує і таке джерело фінансування оборотних активів, як кредиторська заборгованість постачальником за товари (роботи, послуги).

На кінець звітного періоду це джерело фінансування склало 143тис.грн. Кредиторська заборгованість за аналізуємі роки зросла на 134тис.грн, так як в 2006 році була в розмірі лише 9 тис. грн. Це не є негативною тенденцією, так як мала кредиторська заборгованість в 2006 році означала не фінансову незалежність господарства і його забезпечення власними оборотними коштами, а тяжкий економічний стан підприємства і напружені стосунки з постачальниками.

По мірі зростання виробничої програми потреба в оборотних активах зростає, що також потребує відповідного фінансування зростання оборотних активів. В такому випадку джерелом їх поповнення є чистий прибуток підприємства.

Прибуток спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних активів в процесі його розподілу. Ринкові умови господарювання визначають приоритетні напрями використання чистого прибутку, що залишився в розпорядження підприємства. Розвиток конкуренції викликає необхідність спрямовувати чистий прибуток передусім на розвиток виробництва. В плані цих заходів частини чистого прибутку спрямовується на приріст нормативу власних оборотних активів. Конкретна величина цього прибутку визначається в процесі фінансового планування в господарстві і залежить від ряду факторів: розміру приросту нормативу оборотних активів, загального обсягу прибутку в майбутньому періоді, можливість залучення позикових коштів, необхідність першочергового спрямування прибутку на інвестиційні процеси тощо.

В 2006 році господарство було дуже збитковим, тому не могло бути мови про приріст нормативу власних оборотних коштів за рахунок прибутку.

В 2007році господарство отримало прибуток в розмірі 272тис.грн., проте в процесі фінансового планування на підприємстві приріст нормативу оборотних коштів при розподілі чистого прибутку не був визнаний як першочерговий напрямок розвитку виробництва його модернізації та удосконалення.

Отже, за аналізуємий період це джерело фінансування оборотних коштів в господарстві не використовувалось.

До засобів, які прирівнюють до власних, належать сталі пасиви. Ці засоби не можна відносити до власних, однак вони постійно знаходяться в обігу господарства та сумі мінімального залишку використовуються в якості джерела формування власних оборотних активів. На кінець звітного року сталі пасиви складали 153тис.грн., що становило лише 24.5% сталих пасивів 2006 році.

До сталих пасивів належать: мінімальна заборгованість по заробітній платі, резерв майбутніх платежів, мінімальна заборгованість бюджету і позабюджетним фондам, мінімальна заборгованість кредиторам по оплаті продукції.

Отже, у господарському обігу підприємства використано власних оборотних кошів у розмірі, що покриває нормативну потребу в них, а також господарство залучає кредитні та інші позичені ресурси.

РОЗДІЛ 3

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПІДВИЩЕННЯ

Методологія дослідження та розрахунку основних фінансових показників використання та стану оборотних засобів описана в першому розділі роботи.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Для виявлення змін в оборотних засобах порівняємо показники звітного року – 2007 – з показниками базового року – 2006р. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 480 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1. Тобто величина власного капіталу + довгострокові кредити банків + довгострокові позики – необоротні активи.

В 2006році вартість власних оборотних коштів була 1043тис.грн (4139 + 0 – 3096).

В 2007році вартість власних оборотних коштів склала 1225тис.грн (1263 + 2826 – 2864).

Власні оборотні кошти зросли за аналізуємий період на 182тис.грн. Слід розрізняти поняття “оборотні кошти” і “власні оборотні кошти”. Оборотні засоби характеризують активи підприємства (ІІ і ІІІ розділи активу балансу). Власні оборотні кошти – це джерела коштів, а саме – частина власного капіталу підприємства, що розглядається як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів дорівнює перевищенню поточних активів над зобов'язаннями.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної власності оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

Цей коефіцієнт показує, яку частину у майні підприємства займають оборотні засоби. В звітному році ця частина зросла на 3% і склали 34%. цей коефіцієнт може зростати чи знижуватись залежно від конкретних обставин, але бажано, щоб частина