часів Карла великого. До них були вписані двори, будинки, одяг, хлів, худобу, фруктові дерева. З ХІІІ ст. існували подібні переписи в австрійських землях. В Англії у ХV ст. для парламенту було складено рахунки прибутків і видатків корони. В Росії також в ХV – XII ст. існували “Писцовые книги” – зведені описи господарств міст (церкви, садиби, крамниці і цілі орні землі, сіножаті, пасовиська). Складаючи зазначені інвентарі, уряди дбали про фіскальні інтереси скарбу, однак спершу не пристосовували інвентарних даних до певних періодів часу. Вони дбали про збільшення прибутків і особливо про зміцнення платіжних зобов’язань населення. Такі інвентарі, по суті, були підготовчим матеріалом для складання бюджету 3, c.114. І справді, користуючись ними, уряди незабаром перейшли до складання бюджетів на певні періоди часу.
Перші спроби складання бюджету зафіксовані у Франції за Філіппа Гарного у 1302 р., але згодом, після значної перерви, у Франції мало звертали увагу на необхідність складання бюджету. Повернулись до цього за часів міністра фінансів Франції Сюллі (1599-1611 рр.). інший міністр фінансів Неккер (177701781 рр. і 1788-1790 рр.) продовжив складання кошторисів прибутків і видатків. Саме Неккер створив фінансові основи, на яких пізніше базувалися правила складання бюджету, що існують донині.
Взагалі бюджет – це баланс грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), який складається для держави, місцевих органів управління, суб’єктів господарювання або окремих громадян на певний термін 4, c.379.
Під державним бюджетом розуміють річний план державних витрат і джерело їхнього фінансового забезпечення. Державний бюджет – це централізований грошовий фонд, що акумулюється головним чином за рахунок податків і витрачається державою для здійснення її функцій і завдань 2, c.364.
Державний бюджет перебуває в розпорядженні уряду. Звичайно він розраховується на один рік.
Бюджет – детальна, розписана по місяцях програма дій, яка забезпечує досягнення результатів по першому року плану 4, c.8.
Бюджет відображає:
1) вибір уряду у забезпеченні або незабезпеченні певних видів послуг;
2) пріоритети у фінансуванні окремих категорій витрат;
3) відносну пропорцію у виборі рішень, зроблених на користь місцевих або загальних цілей;
4) забезпечує механізм звітності перед громадянами, які бажають знати як уряд витрачає їхні кошти;
5) переваги громадян щодо різних форм оподаткування та різних рівнів оподаткування;
6) на національному рівні бюджет впливає на економіку;
7) відносну силу впливу різних груп на бюджетні наслідки.
Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом – парламентом країни.
Повторення заходів в бюджетному та видатковому процесах називається бюджетним циклом. Він включає в себе чотири основні стадії. Початковою стадією є підготовка бюджету, наступною є його затвердження, потім – виконання бюджету і заключною стадією бюджетного циклу є облік, аналіз і оцінка бюджету.
Після прийняття бюджету, враховують оптимальні та песимістичні шляхи розвитку подій 5, c.7. Оптимальний план визначає ті результати, які можуть бути досягненні при умові, що все виконується по плану, використані всі переваги і можливості, перешкоди подолані з найменшими витратами. Песимістичний план показує потенційні результати при найгірших умовах.
Добре організований, розроблений бюджет дозволяє досягнути оптимальної мети управління.
В державному бюджеті відображаються виробничі відносини, економічні закони його розвитку, його природа і функції та природа і функції держави в цілому 1, c.20.
Розглядаючи бюджет як економічну категорію можна визначити, що він чітко розкриває об’єктивно існуючі виробничі відносини, які матеріалізуються у ВВП держави та його відтворенні. У бюджеті, який безпосередньо відтворює відносини розподілу і перерозподілу ВВП, відбувається однобічний рух грошової маси як самостійної форми вартості, непов’язаної з рухом товарної маси, тобто відокремленої від неї.
Бюджет є основною складовою частиною фінансів як економічної категорії. Якщо фінанси виступають як економічна категорія, то і бюджет як складова також належить до економічної категорії. Отже, його можна розглядати як наслідок фінансової або економічної діяльності держави, оскільки через нього утворюються і використовуються загальнодержавні фонди грошових коштів і по їх стану можна визначитись щодо виконання основних показників діяльності господарства держави.
Відповідно до цього бюджет можна розглядати як важливий економічний важіль держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва, що, в свою чергу, надає бюджету вагомого значення як економічної категорії, через яку відображаються реальні економічні відносини.
Державний бюджет є центральною ланкою фінансової системи. У ньому об’єднуються основні фінансові інститути – видатки, різні види доходів, державні позики. Ці зовні самостійні елементи при виконанні бюджету отримують єдину цілеспрямованість, обумовленість, що виявляється в державній фінансовій політиці 2, c.364.
Суть бюджету полягає в тому, що органи державної влади і управління, які його затверджують і виконують, мають можливість використати його для керівництва фінансовою діяльністю та контролювати діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують і виконують бюджети адміністративно-територіальних органів, не порушуючи принципи їх самостійності.
У кожній країні державний бюджет має свої національні особливості. І він залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки та інших факторів.
Державний бюджет країни складається з доходів і видатків. Кожна країна має свою структуру доходів і видатків. Це залежить від багатьох чинників державного устрою, рівня економічного розвитку, втілюваної у конкретних умовах політики (стримування бізнесової активності або її стимулювання, лібералізація економіки або активного соціального захисту населення) 6, c.284.
Доходна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Бюджетна система містить бюджет центрального уряду, а також бюджети всіх рівнів місцевої влади 4, c.379.
Доходи держави надходять і витрачаються на основі відповідних законодавчих і нормативних документів, які самі не є достатнім засобом контролю за діями