У командитному товаристві є дійсні члени і вкладники. Перші («повні» партнери) за своїми правами нічим не відрізняються від учасників повного товариства і теж несуть необмежену відповідальність усім своїм майном по зобов'язаннях спілки. Що ж стосується вкладників (або «сплячих» партнерів), то їх відповідальність – лише в межах власного вкладу (паю). Різна відповідальність визначає і різні права партнерів. Лише дійсні члени приймають рішення і управляють товариством, одержують більшу частину прибутків. Вкладники не мають права голосу і лише одержують процент від прибутку, виходячи з величини їх вкладу.

Командитне товариство може складатись як мінімум з одного дійсного члена і одного вкладника. Дійсним членом може бути і юридична особа. Саме командитне товариство теж є юридичною особою [7, c. 77].

В цілому партнерства – у будь-якій правовій формі - мають сенс лише тоді, коли для організації підприємницької діяльності не потрібен значний первісний капітал. Це відкриває сприятливі перспективи для торгово-посередницьких та інших комерційних структур, а у виробничій сфері партнерства застосовуються мало. Тут переважно діють об’єднання у формі товариств.

Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою і тому несе відповідальність по своїх зобов'язаннях усім майном, на відміну від його членів, які мають обмежену відповідальність (у межах свого паю). Товариство утворюється на основі статуту, у якому визначається найменування (з обов'язковим «титулом» товариства з обмеженою відповідальністю, по-англійськи - «лімітед»), місцезнаходження і напрям діяльності підприємства, величина статутного капіталу і частка кожного члена. Капітал товариства утворюється вкладами учасників, що дає право голосу на загальних зборах товариства і право одержання частини прибутку відповідно внесеного паю. Дане товариство - об'єднання «закритого» типу і не має права випускати цінні папери і оголошувати підписку на них.

Акціонерне товариство є формою об'єднання капіталів для здійснення спільної господарської діяльності шляхом випуску цінних паперів – акцій. Такі об'єднання називають корпораціями (від латинського «об'єднання»). Акціонерне товариство - юридична особа, воно повинно складатись не менш як із двох учасників (громадян або юридичних осіб).

В залежності від способу розповсюдження акцій, розрізняють відкриті і закриті акціонерні товариства. Відкриті типові для сучасної ринкової економіки і характеризуються тим, що їх акції вільно продаються і купуються. Закриті товариства свої акції розподіляють між учасниками, акції не поступають у вільний продаж [8, c. 36].

За своїм правовим становищем, принципами організації і функціонування акціонерні товариства в порівнянні з іншими формами підприємництва мають ряд особливостей. Основні із них такі:

– це спільне підприємство, діяльність якого ґрунтується на принципі обмеженої відповідальності учасників;

– права акціонерів (власників акцій) поділяються на майнові (право на отримання дивідендів, а також частини майна при ліквідації товариства) і особисті (право голосу на зборах і участь в управлінні);

– це найстійкіша форма об’єднання капіталів, адже вибуття одного із учасників (через продаж акцій) не веде до його ліквідації;

– товариство має значні фінансові можливості – власний капітал (від реалізації акцій) і додатковий капітал (від продажу облігацій і додаткової емісії акцій);

– вищий орган управління – загальні збори акціонерів, а поточними справами керує обране зборами правління або рада директорів, контролюють діяльність товариства власники найбільшої кількості акцій (контрольного пакету акцій), адже голоси на зборах розподіляються по кількості акцій;

– товариство підлягає публічній звітності, квартальні і річні звіти публікуються в пресі.

Акціонерна форма є основою організації великого і надвеликого виробництва, її можливості практично безмежні. Акціонерна форма має універсальне застосування. Зокрема, акціонерами промислової фірми можуть бути громадяни, фірми будь-якої сфери економіки, організації, держава. Це дозволяє об'єднати різноманітні підприємства у величезні господарські комплекси. На основі перехресного чи ланцюгового володіння акціями утворюється гнучка система виробничо-господарських зв'язків між корпораціями, завдяки чому можливі практично будь-які варіанти комбінування і диверсифікації виробництва і обміну [9, c. 211].

Окрім названих, існують і інші форми підприємств – кооперативи, колективні і орендні підприємства. Проте існуюче законодавство дозволяє розглядати їх як форму партнерств, тобто повних товариств.

Поряд із приватним сектором, до якого входять індивідуальні і колективні фірми, в ринковій економіці існує і державне підприємництво. Це діяльність державних підприємств, що випускають товари і послуги, які необхідні для розвитку національної економіки. Такі підприємства функціонують на поєднанні комерційних і некомерційних начал.

Таким чином, сучасне ринкове господарство демонструє різнобарв'я видів і організаційних форм підприємництва. Вибір конкретної форми, виду господарської діяльності, її масштабів залежить від конкретних підприємців, які є ключовими фігурами ринкової економіки.

2. Критерії вибору найбільш ефективної організаційної форми

Якоїсь однозначно найкращої або однозначно найгіршої форми підприємства – не існує. З погляду ведення господарської діяльності, режимів оподатковування будь-які форми підприємств по законодавству України – абсолютно рівноправні (якщо не враховувати деякі специфічні види діяльності – ломбардні операції, комерційна діяльність із цінними паперами, банківська діяльність і т.п. – для яких законодавством обмежене коло форм юридичних осіб, які можуть здійснювати відповідну діяльність).

Суть різниці між формами підприємств – винятково "внутрішня": порядок керування, взаємини й відповідальність засновників, статутний фонд і т.п [13, c.73].

В Україні в абсолютній більшості випадків вибір здійснюється тільки між двома організаційно-правовими формами: приватне підприємство (ПП) або Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Іноді виникає питання про створення Закритого акціонерного товариства.

Критеріями вибору між Приватним підприємством і Товариством з обмеженою відповідальністю стають в основному наступні фактори:

1. Простота й вартість створення (ПП – простіше й дешевше, немає ніяких вимог до статутного фонду, для ТОВ законодавством передбачений