4. Умови передачі права власності та правонаступництво (порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб’єкта господарювання чи набуття права власності). Якщо корпоративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про під-приємства із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід також враховувати, що за деяких обставин позбутися права власності на суб’єкт господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації. Останній варіант, як правило, пов’язаний з додатковими затратами.

5. Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи; для підприємств, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для підприємств з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів). Окрім цього, певні особливості встановлені для оподаткування об’єднань суб’єктів господарювання.

6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов’я-зані з особливостями ведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління тощо. Прикладом специфічних накладних витрат можуть бути емісійні витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації, організацію зборів власників тощо. Окрім цього, слід враховувати законодавчі вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу для різних форм бізнесової діяльності.

7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики – юридичні особи – у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди – у формі повних товариств. Дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів можуть отримати акціонерні товариства, статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Суб’єкти господарювання можуть утворювати різного роду об’єднання. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об’єднання провадиться в порядку, встановленому законодавством. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом). До основних видів об’єднань належать асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.

Асоціації (від лат. assotiatio – сполучення, з’єднання) – договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації (від. лат. corporatio – спілка) – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності від кожного з учасників. Корпорацію як вид об’єднання не слід плутати з корпоративною формою організації бізнесу. Наприклад, у США і Західній Європі під корпораціями здебільшого розуміють підприємства, засновані на частковій участі та з обмеженою відповідальністю (Ltd, limited liability), наприклад акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю.

Консорціуми (від. лат. consortium – спільність) – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети, як правило, при здійсненні крупних фінансових операцій чи реалізації спільного інвестиційного проекту. Наприклад, банківські консорціуми створюються з метою зменшення ризику при кредитуванні значних ризикових проектів або при розміщенні великої емісії цінних паперів.

Концерни (від англ. concern – об’єднання) – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств, які перебувають під єдиним контролем.

3. Аналіз практики застосування організаційних форм в організації діяльності суб’єктів господарювання

Стан розвитку малого підприємництва. Проведена робота в регіонах сприяла зростанню кількості суб’єктів малого підприємництва в Україні. Зростання відбулося, в основному, за рахунок збільшення кількості фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності [30].

За даними вибіркового обстеження Держкомстату станом на 31.12.2009 р. в економіці України функціонувало 293,2 тис. малих підприємств (без сільськогосподарських підприємств та банківських установ), їх кількість у порівнянні з відповідним періодом 2009 року збільшилася на 4,2 % (додаток А).

Приріст кількості малих підприємств був вищим середнього показника по Україні (у порівнянні з відповідним періодом 2009 року) у: Київській області (10,4 %), Автономній Республіці Крим (7,8 %), м. Києві (7,7 %), Одеській області,4 %), Львівській (6,1 %), Чернівецькій (5,5 %), Дніпропетровській (5,2 %) та Полтавській (5,0 %) областях.

Нижче середнього показника по Україні (у порівнянні з відповідним періодом 2009 року) – у Миколаївській області (3,6 %), Луганській та Івано-Франківській (3,1 %) у кожній, Тернопільській (2,7 %), Харківській (2,6 %), Хмельницькій,5 %), Черкаській,8 %), Чернігівській, Житомирській та Волинській,2 %) у кожній, Кіровоградській та Запорізькій (1,0 %) у кожній області. На рівні відповідного періоду 2009 року – в Закарпатській, Донецькій та Рівненській областях. У м. Севастополі кількість малих підприємств зменшилася на 0,2 % у порівнянні з відповідним періодом 2009 року.

На малих підприємствах було зайнято 1655,3 тис. осіб (додаток А), їх кількість у порівнянні з відповідним періодом 2006 року зменшилася на 69,2 тис. осіб, або на 4,0 %.