обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз та поступово переносять свою вартість на новостворену продукцію.
Склад оборотних коштів являє собою сукупність окремих елементів виробничих фондів і фондів обігу.
Основні виробничі фонди становлять собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини основних матеріалів, напівфабрикатів, МШП, запасних частин і незавершеного виробництва.
Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства, товарів відвантажених покупцям а також залишку основних коштів на рахунках у банку і касі підприємства.
Структура оборотних коштів – це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу у загальній сумі оборотних коштів.
В балансі ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" за 2005 рік відображено наступні оборотні активи.
Таблиця 1.
Запаси: | початок року | кінець
року
Виробничі запаси | 492,5 | 610,5
Тварини на вирощуванні і відгодівлі | 46,5 | 29,7
Незавершене виробництво
Готова продукція | 689,9 | 2007,0
Товари | 63,3 | 65,6
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування . Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємства:
1. Умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями.
2. Організація процесу виробництва.
3.Умови реалізації продукції.
Щодо нормування оборотних коштів у виробничих запасах, то нормуються такі оборотні кошти як: сировина, основні матеріали, паливо, тара.
Нормування оборотних коштів для сировини обчислюється множенням одноденних витрат на норматив оборотних коштів.
Норматив оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховується у положенні норм на величину одноденного їх витрачання за кошторисом витрат на виробництво.
Нормативи оборотних коштів на тару визначається діленням потреби в оборотних коштах на товарну продукцію в цінах реалізації.
У незавершеному виробництві норматив втрачає вартість початкових але незавершених у виробництві виробів, які знаходяться на різних етапах виробничого процесу. Визначається множенням середньодобового випуску продукції за її виробничою собівартістю на середню тривалість виробничого циклу у днях і на коефіцієнт наростання витрат.
Показник витрат майбутніх періодів включає виробничі витрати, які здійснюються у плановому періоді і віднесені на собівартість продукції, яка буде випускатися у майбутніх періодах.
Нормування оборотних коштів для створення готової продукції обчислюється множенням одноденного випуску продукції планового року за виробничою собівартістю на норму запасу оборотних коштів для готової продукції (Додаток №5).
Шляхами підвищення ефективності використання оборотних коштів є наступні:
1.
Зменшення строків виготовлення продукції в результаті удосконалення технологічних процесів.
2.
Зменшення виробничих запасів у результаті покращення організації матеріально-технічного постачання.
3.
Економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворішого дотримання норм витрат на одиницю продукції.
4.
Удосконалення розрахунків із замовниками та інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни.
5.
Упорядкування ціноутворення.
8. Доходи і витрати підприємства
Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, які відображають його фінансовий стан. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності.
На ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" існують такі види доходів:
1. Доходи від основної операційної діяльності. Дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) за 2005 рік склала 17880,4 тис.грн.
2. Доходи від іншої операційної діяльності – склали за 2005 рік 784,8 тис. грн.
3. Доходи від іншої звичайної діяльності становили 549,4 тис. грн..
4. Доходи від надзвичайних подій складали 549,4 тис. грн..
Основним джерелом грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції. На виручку від реалізації продукції впливають такі фактори:
1. Обсяг виробництва.
2. Кількість продукції.
3. Рівень цін.
4. Форми розрахунків.
5. Робота транспорту.
Розмір виручки від реалізації продукції залежить від:
а) кількості асортименту та якості продукції, яка підлягає реалізації;
б) рівня реалізаційних цін.
Кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки. Рівень відпускних цін має прямий вплив на розмір виручки. Підприємство розподіляє виручку від реалізації продукції на сплату податку на додану вартість, відшкодування матеріальних витрат та виплату зарплати.
Витрати виробництва є важливим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. На ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" встановлено такі елементи операційних витрат:
1. Матеріальні затрати. Їхня частка у загальній кількості витрат складала у 2006 році 12813,30 тис. грн..
2. Витрати на оплату праці – 669,2 тис. грн.
3. Відрахування на соціальні заходи – 258,1 тис. грн.
4. Амортизація – 167,5 тис. грн.
5. Інші операційні витрати – 207,4 тис. грн.
Операційні витрати у 2005 році були більшими, ніж у 2004 році на 2738,1 тис. грн.
Собівартість продукції – це грошовий вираз частини витрат, що спрямовані безпосередньо на виробництво та реалізацію продукції, робіт, послуг.
Підприємство обчислює такі види собівартості продукції: собівартість товарної продукції, собівартість валової продукції, собівартість реалізованої продукції. По валовій продукції обчислюється виробнича собівартість, по товарній і реалізованій – повна.
Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції. Собівартість реалізованої продукції на птахокомбінаті становила у 2005 році 13311,4 тис. грн., а у 2004 році – 10606,7тис. грн.
За способом віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути віднесені до певного об’єкта економічно доцільним шляхом. Непрямими є витрати, величину яких на одиницю продукції не можна безпосередньо обчислити, бо вони пов’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому.
За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. До постійних належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. До змінних витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що