а) джерел надходження грошових коштів, необхідних для кредитування;

б) вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу;

в) вартості послуг банку при наданні такого виду позики;

г) ризику, якому піддається банк при такій формі обслуговування;

д) зміни кон'юнктури ринку ресурсів і ставки НБУ.

Відсотки за овердрафтом можуть розраховуватись щоденно на суму, дебетового залишку коштів на рахунку або щомісяця, виходячи з фактичної

кількості днів користування овердрафтом та фактичних залишків на рахунку овердрафту. Саме тому овердрафт є однією з найдешевших форм залучення коштів, оскільки клієнт сплачує відсотки тільки за ті кошти, які він узяв у борг і використав; йому не потрібно платити відсотки за позичені кошти для того, щоб вони лежали без руху на іншому рахунку. [3, с. 152]

Банки також можуть установлювати за кредитування у формі овердрафту обігову комісію, яка стягується за обслуговування такої позички. Комісійні - це винагорода банку за втрачену можливість кредитування іншого клієнта і встановлюється від суми ліміту, а також це оплата послуг (розгляд документів на оформлення овердрафту, підготовка угоди, тощо).

За несвоєчасну сплату суми основного боргу, процентів та комісій по овердрафту, встановлюється пеня у вигляді відсоткової ставки до суми несвоєчасно погашеної заборгованості.

Всі наведенні вище умови кредитування у формі овердрафту детально описуються в договорі, що укладається між банком і клієнтом. Рішення про кредитування на умовах овердрафту приймається Кредитним Комітетом відповідної установи банку в межах граничних розмірів, встановлених Правлінням банку, за умови наявності кредитних ресурсів. [8, с.61]

2. Кредитні взаємовідносини банку з суб’єктами господарювання

В умовах ринкової економіки в основі господарської діяльності лежить можливість залучення коштів для фінансування цієї діяльності. При цьому неминучим є звернення до зовнішніх джерел – кредиту. Під ним, як відомо, розуміється позика у грошовій чи товарній формі на умовах поворотності і, як правило, виплатою відсотка за користування нею.

Ще за часів видатного російського правника Г.Ф. Шершневича кредит, за його словами, був настільки суттєвою умовою в економічній діяльності, що приватні господарства не лише вдавалися до нього, але через певні обставини вони змушувались були користуватися і надавати кредит.

Якщо кредитні відносини беруть свій початок з потреби передачі товару покупцеві з відстрочкою платежу, тобто в кредит, то з часом кредит набуває нових функцій, оскільки він стає необхідним для організаторів виробництва, трансформується в позику грошових коштів. У сучасних умовах кредитування набуло широкого застосування, переросло в кредитно-фінансову діяльність, яка в системі господарювання має вирішальне значення.

Зовнішніми джерелами фінансування суб’єктів господарювання крім банків можуть бути держава, підприємства, різноманітні фонди та інші організації. Крім того, держава з метою досягнення встановлених нею пріоритетів має можливість регулювати доступ позичальників до кредиту. Шляхом диференціації процентних ставок за кредит може стимулюватися господарська діяльність тих підприємств чи галузей, розвиток яких є пріоритетним для держави.

Кредитне та інше фінансове обслуговування суб’єктів господарювання здійснюється в основному банківською системою. Поряд з кредитуванням банки відіграють значну роль в організації і проведенні розрахунків між суб’єктами господарювання. Їхня роль у цій сфері значно зросла з початком переходу економіки України на ринкові рейки, з розширенням товарно-грошових відносин в народному господарстві.

Кредитні та розрахункові відносини являють собою різновиди грошових зобов’язань. Відрізняються вони за своєю правовою природою. Якщо кредитні зобов’язання виникають як самостійні правовідносини, то розрахункові пов’язані з такими зобов’язаннями як купівля-продаж, поставка, перевезення, оренда тощо, і опосередковують грошові платежі через банк чи іншу кредитну організацію.

У кредитних правовідносинах гроші є основним предметом, у зв’язку з яким виникають права і обов’язки учасників цих відносин.

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, створюваних ними в процесі своєї діяльності. При необхідності вони можуть на договірних засадах брати ресурси в кредит один в одного, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів і здійснювати взаємні операції, передбачені їхніми уставами.

При недостачі коштів для здійснення кредитних операцій та виконання взятих на себе зобов’язань комерційні банки, як уже зазначено, можуть одержувати позики в Національному банку.

Суб’єкти господарської діяльності, згідно з зазначеними нормативними актами, мають можливість використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, консорціумний та бланковий. При цьому основними формами кредитування є банківський та комерційний.

Кредити, які надаються банком, можна поділити:

1) за строками користування – короткострокові (до одного року), середньострокові (до трьох років) та довгострокові (понад три роки), відповідно до ст. 347 ГК України;.

2) за забезпеченням – забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); не забезпечені (бланкові);

3) за ступенем ризику – стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком ("під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні");

4) за методами надання – в разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов’язанням);

5) за строками погашення – водночас; з розстроченням; достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Надання кредиту банками припускає уніфікацію правил і принципів здійснення цього виду діяльності, а отже, побудова її на принципах, що забезпечують, з одного боку, захист інтересів всіх учасників кредитування, а з другого – порівнянність ефективності кредитування, здійснюваного різними банками. Принципи банківського кредиту, відображені в Господарському та Цивільному кодексах України, законах України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про фінансовий