При невиконанні боржником свого зобов’язання в установлений строк кредитна організація може вжити всіх передбачених законодавством України заходів для стягнення заборгованості. Вона має право також звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство щодо боржників, які не виконують своїх зобов’язань з погашення заборгованості, у встановленому законом порядку.

Додатковим принципом банківського кредитування є його цільовий характер. За вимогою однієї із сторін, а частіше всього це банк, кредит може даватися на визначені договором цілі. При пільговому кредитуванні ці цілі визначаються законом і встановлюється відповідальність за нецільове використання наданого кредиту.

У тих випадках, коли цільове призначення кредиту фіксується договором, там же повинні передбачатися заходи, що забезпечують цільове використання, і засоби реагування на випадок відхилення від умов договору. Загальна модель взаємодії банку і клієнта в цих ситуаціях повинна передбачатися в кредитній угоді. Вона полягає в тому, що банк набуває права щомісяця або щокварталу одержувати документи з фінансово-господарської діяльності підприємства. Якщо буде встановлено, що позичальник витрачає оборотні кошти, розмір забезпечення знижується чи відбуваються інші несприятливі зміни або припускається нецільове використання грошей, банк має права пред’явити позичку до дострокового стягнення.

Видами забезпечення кредиту є неустойка (штраф, пеня), застава, поручительство, гарантія. Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. В цьому разі банк повинен мати впевненість у надійності страхувача.

Банківське кредитування за своїм призначенням повинно компенсувати суб’єктам господарювання тимчасовий брак коштів для здійснення підприємницької діяльності.

Одним із видів кредитних операцій банків є факторинг. Договір факторингу відомий банківському кредитування досить давно. За договором факторингу одна сторона (фінансовий агент) передає або зобов’язується передати іншій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), що випливає з поставки клієнтом товарів, виконання робіт або надання послуг третій особі, а клієнт поступається або зобов’язується уступити фінансовому агенту цю грошову вимогу.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники відносин на умовах комерційного кредиту можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у певний термін.

Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочення платежу.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шляхом: сплати боржником за векселем; передачі векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Під лізинговим кредитом розуміють відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна. Він супроводжується укладенням лізингової угоди.

Іпотечним кредитом називається особливий вид господарських відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки, а позичальниками – юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або поручителів, що надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.

Бланковий кредит – кредит, який може надаватись комерційним банком тільки в межах наявних власних коштів надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту, під зобов’язання повернути кредит (без застави майна чи інших видів забезпечення) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки.

Консорціумним є кредит, який може надаватися позичальнику банківським консорціумом шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності або гарантування загальної суми кредиту провідним банком чи групою банків, а також зміни квот кредитних ресурсів гарантованих банками - учасниками за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Комерційні банки повинні в кожному випадку неповернення кредиту та нарахованих відсотків за користування ним вирішувати питання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, а в разі неможливості стягнення – порушувати справу про банкрутство.

3. Кредити, надані суб'єктам господарювання в поточну діяльність

Банки України надають кредити в межах своїх кредитних ресурсів, на комерційній основі при обов'язковому виконанні таких умов:

¦ кредит надається тільки для цільового фінансування конкретного проекту чи господарської операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність у конкретній галузі економіки;

¦ проведений банком комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника свідчить про його кредитоспроможність і рентабельність;

¦ кредит надається тільки під якісне забезпечення (понад 150 відсотків від суми кредиту);

¦ видача здійснюється після повного погашення позичальником заборгованості за попереднім кредитом.

Банківський кредит у грошовій формі в поточну діяльність - це кредит, який надають банки юридичним особам переважно для вирішення таких завдань:

¦ збільшення основного та оборотного капіталу об'єктів господарювання;

¦ тимчасове нагромадження запасів товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, товарів.

Кредити в поточну діяльність включають також овердрафт, кредити, надані за постійними кредитними лініями на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати або на рефінансування комерційного кредиту між підприємствами.

Ці кредити можуть бути як короткострокові, так і довгострокові.

Найкласичніша форма короткострокового банківського кредиту - контокорентний кредит, який використовується поки що банками ринкових держав. Суть його полягає в тому, що лімітована сума кредиту надається клієнтові під дебетове сальдо контокорентного рахунку.

Овердрафт - це певна схожість з контокорентним кредитом, тобто банк має право оплачувати документи понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника, але в межах