Банки України надають кредити юридичним особам за наявності в останніх власного балансу і відкритого в банку поточного рахунку.

При відсутності в даному банку поточного рахунку позичальника він подає завірені нотаріально установчі документи, копію статуту, картку зі зразками підписів посадових осіб і з відбитком гербової печатки, завірену банком, де відкрито рахунок, та довідку банку про залишки коштів на цьому рахунку і наявність заборгованості за кредитом.

Підставою для одержання кредиту в поточну діяльність промисловими, торговельними та іншими підприємствами є:

¦ оплата рахунків за товари і послуги;

¦ оплата матеріалів і сировини, що є на складах;

¦ оплата товарів, що перебувають у дорозі;

¦ збільшення власних обігових коштів.

Сільськогосподарським підприємствам, фермерським господарствам кредит надається для придбання насіннєвого, пально-мастильних матеріалів тощо.

Позичальники для одержання кредиту подають до банку такі документи:

1) заяву, що оформляється у формі клопотання;

2) техніко-економічне обґрунтування, яке включає розрахунок строків окупності та рентабельності об'єкта кредитування, а також визначення джерел погашення кредиту;

3) баланс на останню звітну дату, звіт про прибутки і збитки, звіт про фінансово-майновий стан;

4) бізнес-план, контракти, товарно-транспортні накладні;

5) форму забезпечення кредиту (заставу, поруку, гарантію);

6) анкету позичальника.

Отримавши рішення кредитного комітету на видачу кредиту, кредитний працівник укладає з позичальником кредитний договір.

У кредитному договорі обумовлюють:

¦ статус обох сторін;

¦ розмір і термін кредиту;

¦ об'єкти кредитування (ціль кредиту);

¦ процентну ставку й умови її зміни, форми її сплати;

¦ порядок видачі і погашення кредиту;

¦ форму наданого забезпечення зобов'язань;

¦ перелік документів і даних, необхідних для кредитування, та періодичність їх подання;

¦ взаємні зобов'язання і відповідальність сторін;

¦ додаткові умови.

Кредитний договір (2 примірники) підписують керівники обох сторін, скріплюють печатками, один примірник повертають позичальникові. Позичальник оформляє строкове зобов'язання, яким підтверджує повернення суми боргу в установлені терміни.

У кредитній справі позичальника залишають заяву-клопотання, кредитний договір, форму забезпечення, фінансово-економічну інформацію та матеріали про кредитоспроможність позичальника.

Згідно з розпорядженням кредитного відділу в операційному відділі даного банку позичальникові відкривається кредитний рахунок.

Кредитний рахунок служить для обліку кредитних коштів. Використовують найчастіше прості кредитні рахунки, спеціальні кредитні рахунки відкривають, наприклад, при ломбардному кредитуванні.

Одному і тому ж позичальнику може бути відкрито кілька кредитних рахунків, тому що підприємство може одержати кредит під різні об'єкти — обладнання, сировину, виставлення акредитива тощо.

В операційний відділ банку передають також, крім розпорядження, строкове зобов'язання, один примірник платіжного доручення, якщо сума кредиту перераховується на поточний рахунок господарського партнера позичальника, або заяву (із меморіальним ордером на звороті) для зарахування суми кредиту безпосередньо на поточний рахунок позичальника чи для депонування суми на рахунку «Кошти в розрахунках». Порядок і конкретні строки погашення кредиту передбачаються в кредитному договорі і підтверджуються графіком, що оформлений на зворотному боці строкового зобов'язання.

У разі неможливості погашення позичальником заборгованості і процентів за нею в установлені строки банк може надати відтермінування погашення боргу, тобто пролонгувати кредит. Клієнт подає заяву на пролонгацію кредиту за 10 днів до терміну погашення і вказує об'єктивні причини. У додатковій угоді на пролонгацію кредиту збільшується процентна ставка за кредит, угоду підписують як керівники, так і юрист банку.

Якщо в день погашення кредиту на рахунку клієнта-позичальника коштів немає, то банк з'ясовує причини, а сума боргу списується в кредит кредитного рахунку і відноситься в дебет рахунку простроченої заборгованості.

Банк має право в разі нецільового використання кредиту стягнути своїм розпорядженням штраф або змінити процентну ставку плати за кредит, або попередити позичальника про припинення подальшого кредитування.

Після того, як банком вжито щодо позичальника всіх заходів, передбачених чинним законодавством для погашення наданих кредитів, кредити вважаються сумнівними до повернення і обліковуються згідно з правилами, розглянутими раніше.

4. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку методів банківського кредитування суб’єктів господарювання

Основною проблемою, яка постає перед банком при кредитуванні юридичних осіб будь-яким з вище описаних способів є ризик. Ризик є невід'ємною складовою економічної діяльності. Недостатнє усвідомлення його нерідко призводить до сумних наслідків. Банківську справу неможливо уявити без ризику, тобто для функціонування комерційних банків ризик є притаманною складовою. Мінімізація кредитного ризику є основним завданням і проблемою для банка при здійсненні кредитування. [2, с.44]

Саме під впливом кредитного ризику на Україні в повній мірі не знайшли свого практичного застосування світові методи надання банківських позичок такі як револьверне кредитування та контокорент. Але, варто зазначити, що на

Україні знайшли своє практичне застосування овердрафт та кредитна лінія, які теж досить широко використовуються у зарубіжній практиці кредитування. Хоча ці методи надання позик не можна назвати найбільш розповсюдженими через безумовну перевагу разових позичок, все ж їх питома вага у загальному обсязі наданих позичок постійно зростає.

Варто зазначити, що постійний розвиток та вдосконалення на Україні методів кредитування, які широко використовуються в світовій банківській практиці, а саме овердрафту та кредитної лінії поступово призведе до появи на ринку банківських послуг контокоренту та револьверних позичок. Кредитування у вигляді контокоренту та надання револьверних позичок має багато спільного з вітчизняними аналогами: овердрафтом та кредитною лінією.

Перспективи розвитку кредитної лінії, револьверного кредитування, овердрафту та контокоренту, як методів надання позик на Україні величезні.

Гальмує цей розвиток низька платоспроможність та недовіра банків до позичальників. Досвід кредитування цими методами можна запозичити та пристосувати до наших умов зі світової практики кредитування. Звичайно це досить складно, оскільки надання позичок у вигляді контокоренту та револьверне кредитування, як вже було зазначено, можливо