Відомо, що останнім часом банки розширили коло клієнтів, яким надають позички у вигляді овердрафту та кредитної лінії. Це свідчить про те, що все ж таки фінансовий стан окремих позичальників покращується.

За сучасних умов для українських комерційних банків особливого значення набуває вивчення зарубіжної банківської практики, насамперед вибір методів надання позики в тій чи іншій ситуації.

В світовій банківській практиці при кредитуванні позичальника у вигляді кредитної лінії кредитор лімітує суму використання капіталу, вимагає, щоб позичальник задля підтримки кредитної лінії тримав на безстроковому, безпроцентному депозитному рахунку в банку відповідні кошти в межах 20-30% від суми кредитної лінії, або створив резерв позички, щоб у разі виникнення сумнівів у погашенні заборгованості за рахунок цього резерву сплачувати позичковий процент. Щоб переконатись, що лінія використовується по призначенню комерційні банки європейських країн іноді вдаються до так званого "періоду очищення" - 30-60 денного терміну, протягом якого не видається жодного траншу. У нас такі вимоги не практикуються, оскільки більшість позичальників (малих фірм) просто не мають змоги "очистити" лінію.

Крім того, тиск банківської конкуренції і бажання зберегти зв'язки з клієнтами утримують від легковажних спроб вдаватися до таких обмежень. Але саме ці вимоги до позичальників суттєво знижують кредитний ризик і вітчизняні банки в майбутньому при покращенні фінансового стану позичальників могли б використати цей зарубіжний досвід. [3, с.160]

"Продовжуючи розгляд світового досвіду і можливості його використання у вдосконаленні вітчизняного методу надання позик у вигляді кредитної лінії варто зупинити увагу на перевазі у практиці українських банків невідновлюваної кредитної лінії над відновлюваною. Це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією на Україні, тому що позичка у вигляді відновлюваної кредитної, лінії надається лише надійним клієнтам з стійким фінансовим станом. Прикладом відновлюваної кредитної лінії є револьверна або автоматично поновлювана позичка, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, яка використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданої суми.

Угода про револьверну позичку подібна до тієї, яку укладають на кредитну лінію, але як правило термін її дії - 2-3 роки протягом цього періоду клієнт неодноразово позичає і повертає борг. [4, с.102]

Револьверна позичка зазвичай незахищена, вона ґрунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових позичок і практикують її використання за кордоном.

Термін такої позики у світовій практиці виходить за межі одного року. Українські банки практикують кредитування по відновлюваним кредитним лініям до року. Отже, повернувши частину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах встановленого ліміту та терміну дії договору. Часто револьверна позичка може переглядатись щодо терміну її погашення. Заборгованість за такою кредитною лінією змінюється хвилеподібне, на позичковому рахунку завжди є непогашений залишок, який може бути постійним джерелом формування оборотних коштів. Саме тому цю позичку часто образно називають "вічнозеленою" [3, с.211]

Не виключено, що незабаром за умови стабілізації економіки України довіра до позичальників з боку банків зросте і зарубіжна практика у вигляді револьверного кредитування стане у пригоді для вітчизняних банків.

Варто зазначити, що в останні роки все більше і більше українських банків починають кредитування клієнтів у вигляді овердрафту.

Зарубіжний досвід застосування у банківській практиці кредитування у
формі овердрафту свідчить:

по-перше, банк відкриває овердрафт тим клієнтам, з якими має тривалі й міцні відносини і які відчувають регулярну потребу в банківській позиці;

по-друге, відносини між клієнтом і банком є добровільними, тобто вони не можуть нав'язуватись державними органами або третіми особами;

по-третє, позичка у формі овердрафту за своєю природою – це бланкова позичка, яка не потребує забезпечення;

по-четверте, з метою забезпечення банківської ліквідності позичка у формі овердрафту надається в основному для фінансування поточного виробництва і обігу й не пов'язаний з фінансуванням інвестицій;

по-п'яте, через забезпечення клієнтам можливості оперативного користування правом залучення позичкових коштів для врівноваження зобов'язань і вимог за поточними рахунками, овердрафт належить до найбільш дорогих позик (для зарубіжних банків). Крім того, за обслуговування овердрафту банк в обов'язковому порядку стягує з клієнта обігову комісію;

по-шосте, використання позичальником овердрафту не виключає оформлення ним у банку й інших позичок, якщо очікується тимчасове збільшення потребу позичкових коштах, що перевищують запланований розмір дебетового сальдо за овердрафтом;

по-сьоме, відносини за овердрафтом регулюються особливим договором між банком і клієнтом, що містить ряд умов, які захищають як сторону, що найбільше ризикує при такому кредитуванні, від невигідних правових наслідків. Суттєвою умовою договору є необумовлене ніяким строком право банку на припинення такого кредитування. [8, с.57]

Описані вищі принципові положення побудови овердрафтних відносин за кордоном можуть бути успішно використані нашими комерційними банками для розробки відповідних положень про порядок кредитування у формі овердрафту з урахуванням чинного законодавства у галузі кредитування, фінансів, податків, обліку і звітності.

Схожим способом кредитування клієнтів з овердрафтом є кредитування за контокорентом. Цей спосіб кредитування не використовується в практиці українських банків, а розповсюджений за кордоном. [3, с.203]

Отже, за умов ринкової економіки класичним методом кредитування є контокорент - поточний рахунок. З метою прискорення платіжного обороту клієнта банк бере на себе всі його операції за поточними вимогами і зобов'язаннями. Для цього банк відкриває