Законодавче закріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепону в прийняті необгрунтованих рішень як із боку цен-тральної виконавчої влади,так і з боку місцевих органів управління.

Єдність бюджетної системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а й одноманітністю самого бюджетного процесу: використанням єди-ної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, подан-ням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складання зведеного бюджету.

Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині усклад-нюється браком бюдних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що жодній із них не вдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосо-вувалася їх комбінація.

Наші законодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чітко сформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рів-нів. У результаті незрозумілим є причини, що зумовлюють віднесення по-датків, зборів та інших обов’язкових платежів до тієї чи іншої групи.

Водночас було б помилковим зосереджувати увагу лише на механізмах закріплення дохідних джерел між державним і регіональними бюджетами. Першим важливим кроком в удосконаленні системи бюджетних відносин має бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів держав-них витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видатко-вої частини бюджету. При закріпленні бюджетних повноважень між рівнями системи основне питання полягає в тім, влада якого рівня повинна забезпечувати виконання різного роду державних функцій із фінансування видатків і надання послуг.

У кожного адміністративно-територіального утворення є свої специфічні соціально-економічні інтереси. Відповідно до цього органи влади й повинні проводити свою соціально-економічну політику, витрачати бюджетні кошти. Водночас є утворення, які взагалі не в змозі вести якусь самостійну соціаль-ну політику, підтримувати соціальну і виробничу інфраструктури.

Відсутність системи оцінок потреби бюджетних видатків на регіонально-му рівні створює протиріччя між різними владними рівнями при обговоренні бюджетних проблем.

Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між державним та регіональними бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоя-щого рівня до бюджетів нижчого рівня.

Кошти місцевих бюджетів — основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Створення механізму розвитку міжбюджетних відносин на регіонально-му рівні — досить серйозне питання, воно сприятиме виходу з тієї кризи, яка є сьогодні. Воднораз система міжбюджетних відносин при всій її важли-вості — лише частина загальної проблеми самостійності органів влади відпо-відного рівня. При найдосконаліших формах міжбюджетних відносин не-можливо розв'язати проблему достатку фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

З метою удосконалення міжбюджетних відносин необхідно було б: — вирішити завдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетної системи;—

зберегти раніше чинний принцип зацікавленості центральних і місце-вих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податку, збо-рів та інших обов'язкових платежів, тобто зробити 'їх регулюючими;—

підвищити рівень власних доходів бюджетів адміністративно-територі-альних утворень;—

усунути штучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом пок-риття її за допомогою бюджетного регулювання;—

привести законодавство у відповідність із наявними джерелами фі-нансування.

Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. У нас недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюд-жетних видатків, методології 'їх планування і фінансування.

У своїй більшості видатки механічно перенесені зі старої бюджетної сис-теми в нинішнє життя. Тим часом відбулися істотні зміни в галузі демокра-тизації управління.

Так, відбуваються значні зміни в освітній сфері. Нині вже поряд із державними установами з'явилося багато приватних установ і закладів. Водночас планування бюджетних видатків відбувається так, буцімто цього не сталося.

Останнім часом намітилася тенденція до зниження загального обсягу фі-нансових ресурсів, що перерозподіляються через бюджетну систему. Але в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінан-сових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об'єктивною реаль-ністю. Це зумовлено тим, що за допомогою бюджету здійснюється регулю-вання таких економічних процесів, яких не можна досягти іншими метода-ми, в тому числі й чисто ринковими.

За нинішніми розрахунками, доходи зведеного бюджету та Пенсійного фонду на 1998 р. оціночно становитимуть 38,8% валового внутрішнього про-дукту. Порівняно з 1996 р. частка доходів у валовому внутрішньому продукті зменшилася на 7 процентних пунктів.

Співвідношення обсягу бюджету і валового внутрішнього продукту — важлива економічна проблема. З розвитком ринкових відносин цей показ-ник матиме тенденцію до зростання. Це зумовлено підвищенням ролі держа-ви в розподільчих процесах. Проблема в пошуку розумних форм і методів цього перерозподілу.

Якщо порівняти із зарубіжними країнами, то можна назвати такі показ-ники рівня урядових витрат до валового внутрішнього продукту (1996 р.); Австрія — 51,7%, Бельгія — 54,3%, Франція — 54,5%, Італія — 52,9%, Ні-меччина — 49%, Швеція — 64,7% ("The Economist", 20 вересня 1997 р.).

Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави тверди-ти, що в наступні роки через бюджет (без Пенсійного фонду) має перероз-поділятися не менш як 30% валового внутрішнього продукту. Таке співвід-ношення буде найоптимальнішим і зумовлюється соціальною спрямованістю обраної моделі економіки, необхідністю структурної перебудови значної час-тини галузей народного господарства.

Висновок

Проведення в роботі дослідження проблеми становлення і шляхів формування доходної бази Державного бюджету України дозволяє зробити такі основні висновки та вкласти пропозиції.

Дослідження шляхів формування доходної бази державного бюджету в період перехідної економіки дало можливість зробити висновок, що Бюджетна система України постійно удосконалюючись і розвиваючись у данний період досягла своєї завершенності як система економічно незалежної держави, але не досягла рівня економічно розвинутої країни.

Як економічна категорія, бюджет відображає всю складність економічних відносин при формуванні ринкової