Контрольна робота
з предмету « Фінанси підприємства»
Розрахунки платіжними вимогами-друченнями.
Завдання
1. Розрахунки платіжними вимогами-друченнями.
2. Показники стану та ефективності використання оборотних коштів.
3. Фінансовий менеджмент на підприємстві
4. Розрахувати суму мобілізації внутрішніх ресурсів у будівництво, які є джерелом фінансування капітальних вкладень. Очікувана наявність оборотних активів у капітальне будівництво на початок планового періоду складає 150 тис. грн., очікувана кредиторська заборгованість на початок планового періоду – 62 тис. грн., планова потреба в оборотних коштах будови на кінець планового періоду – 160 тис. грн ., перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду – 68 тис. грн.
1. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено з порушенням строку; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.
Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою :
1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві;
2 - разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;
3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;
4 - банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти;
5 - банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка;
6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;
7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів);
8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).
Розглянута форма розрахунків об'єднує розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.
Позитивні її якості полягають у такому: вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.
2. Показники стану та ефективності використання оборотних коштів
Фінансові результати і фінансовий стан підприємства залежать від обсягу, структури і ефективності використання його обігових коштів. Ефективність використання обігових коштів підприємства оцінюють за показниками, суть яких розкрита нижче.
Загальна cума обігових коштів (сума оборотного капіталу) підприємства (Сок), що дорівнює сумі значень другого та третього розділів активу бухгалтерського балансу підприємства.
Сума власних обігових коштів (власний оборотний капітал) підприємства (Свл), яку розраховують за даними бухгалтерського балансу підприємства як різницю між його поточними оборотними активами (р.II активу + р.III активу) і поточними короткостроковими зобов’язаннями (р.IV пасиву + р.V пасиву). Сума власних обігових коштів підприємства характеризує їх обсяг, сформований за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства.
Швидкість обертання обігових коштів (О) у днях, характеризує тривалість одного оберту. Швидкість обертання обігових коштів обчислюють за формулою:
О = (Зс х Д) / Р,
де Зс – середні залишки обігових коштів підприємства, грн;
Д – тривалість періоду, за яким обчислюють швидкість обертання обігових коштів, днів;
Р – обсяг реалізованої підприємством продукції протягом періоду, за який визначають швидкість обертання обігових коштів, грн.
Розрахунок показників ефективності використання обігових коштів дозволяє виявити існуючі резерви зниження витрат виробництва та обігу, підвищення рентабельності діяльності підприємства та його економічного зростання.
Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від стану і ефективності використання його оборотного капіталу. Оборотний капітал (обігові кошти) – це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві незперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.
Обігові кошти підприємства поділяють на власні і залучені, нормовані і ненормовані, оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Обігові кошти необхідні для здійснення усіх видів діяльності підприємства. Важливим завданням фінансових служб є обгрунтування розміру (нормативу) та визначення оптимального співвідношення між складовими обігових коштів підприємства.
Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі.