Поряд з внутрішніми шляхами мобілізації фінансових ресурсів (розвиток фінансового і фондового ринків, відповідна податкова і кредитка політика) було б доцільно знайти хоча б часткове розв’язання цих проблем, спираючись на економічний потенціал країн СНД і, в першу чергу, Росії. Мова йде не про прямі фінансові субсидування, на першому етапі досить створити сприятливий режим у міждержавних відносинах щодо розвитку опорних галузей, уникнувши через це форсованого розв’язання інвестиційних проблем на шкоду соціальним.

За розрахунками МЕК СНД потенціал країн Співдружності оцінюється приблизно у 10% світового, запаси основних видів природних ресурсів - близько 25%, експортний потенціал - 4,5%, науково-технічний потенціал, виражений у формі інтелектуальної власності, складає не менше 500 млрд.дол.США, а платоспроможний попит на наукоємну продукцію до 2005 року може досягти 150-200 млрд.дол.США.

Конкретна взаємодія між країнами СНД може набувати форми як багатосторонніх, так і двосторонніх відносин. Важливо те, що для цього є спільні передумови: порівнянні технологічні уклади та їх відставання від розвинутих країн; взаємодоповнюючий склад економік; досить висока матеріало-, енерго- і капіталоємність виробництва при неефективному розподілі праці; відсутність інвестиційних ресурсів для здійснення корінних структурних змін; відсутність вільних і прийнятних для цих країн ніш світового ринку через низьку конкурентоспроможність; взаємні втрати, що їх зазнають країни через неузгодженість економічної політики.

Умови конкурентного середовища, які склалися в промисловості України, значною мірою притаманні більшості країн СНД. Особливості простежуються лише по окремих галузях залежно від того, які види мінерально-сировинних та енергетичних ресурсів має в достатній кількості та чи інша країна, винятком тут може бути хіба що Росія, де є майже всі види ресурсів.

Загальним для країн СНД є й те, що всі вони при розробці промислової політики і, зокрема, конкурентної стратегії у тій чи іншій галузі повинні вирішувати проблему інвестиційного забезпечення заходів щодо оновлення виробничого апарату та підвищення конкурентоспроможності виробництва. Незважаючи на те, за рахунок яких джерел відбувається інвестування (залучення портфельних чи прямих інвестицій або використання власного прибутку), цей процес має здійснюватися в умовах превалюючого визначення, що направлення коштів у виробництво для забезпечення його конкурентних переваг має безперечний пріоритет над їх "проїданням". На жаль, відповідні умови для такої поведінки інвесторів поки що відсутні як в Україні, так і в інших країнах СНД.

Звідси витікає висновок, що для більшості галузей промисловості, особливо тих, де переважають застарілі виробничі фонди і не вистачає інвестиційного потенціалу, дуже мало шансів протистояти в конкурентній боротьбі на зовнішньому ринку. Але підстави для такого висновку виникають лише в разі конкуренції з високорозвинутими країнами. Що ж до країн СНД, де склалися відносно рівні умови щодо технічного оснащення та фінансового забезпечення виробництва, то успішна конкуренція між ними не тільки можлива, а й необхідна, бо саме вона спонукатиме національних виробників до пошуку резервів оновлення виробничого апарату, впровадження новітніх методів і технологій, освоєння сучасних галузей виробництва. Адже щоб повністю не втратити конкурентоспроможність і не опинитися на периферії світового господарства, країнам СНД потрібно на початку ХХІ століття впровадити як мінімум 10-12 макротехнологій із 50-ти, що нині визначають потенціал 7-ми провідних розвинутих країн світу.

У найближчі роки внаслідок світової фінансової кризи, що триває, очікується звуження світового ринку товарів. Тому особливої актуальності набуває розширення торгівлі між Україною та Росією.

На початку 1999 р. додатково до відомих традиційних стимулів з’явилася ще одна причина необхідності якнайшвидшого розширення торговельних зв’язків між нашими країнами та в цілому на царинах СНД. Мається на увазі початок функціонування Європейського валютного Союзу (ЄВС) і введення нової валюти - євро. Справа в тому, що ця подія стимулюватиме додаткові інвестиції країн ЄВС з метою стабілізації кредитних портфелів зовнішніх для Союзу країн через їх валютну диверсифікацію. З тієї ж причини країни ЄВС також збільшать свої інвестиції в США, Японію, а також в країни, що розвиваються. Безумовно, що зростання інвестицій до зазначених країн призведе там до пожвавлення виробництва, а отже, до подальшого посилення конкуренції на світовому ринку. Внаслідок цього здебільшого неконкурентоспроможним товарам України, Росії та інших країн СНД буде ще складніше пробитися на світові ринки і для стабілізації своїх торговельних балансів вони просто вимушені збільшувати взаємні товарообороти.

Для цього, насамперед, необхідно гармонізувати законодавчі акти, що регулюють торгівлю між нашими країнами і запровадити, нарешті, зони вільної торгівлі за принципами СОТ.

В плані конкретної взаємодії України та Росії у розвитку виробництва конкурентоспроможних товарів і збільшення їх експорту як між собою, так і в інші країни світу, найбільш перспективним і реальним вважається подальший розвиток міждержавної виробничої кооперації на основі поновлення доцільних старих і налагодження нових зв’язків на ринкових умовах.

Така кооперація тим більше корисна, якщо врахувати, що багато як українських, так і російських товарів і послуг неконкурентоспроможні на світових ринках, але вкрай необхідні для нормального функціонування національних економік.

З теорії та практики міжнародної торгівлі відомо, що розвиток виробництва імпортозаміщуючої продукції мізерно збільшує прибутки держави і продуцентів. Набагато ефективніше в даному ракурсі розвивати випуск експортоорієнтованої продукції, у виробництві якої дана країна має ресурсні або науково-технічні переваги, одночасно імпортуючи ту продукцію, у виробництві якої мають переваги інші.

В зв’язку з цим українсько-російську кооперацію слід орієнтувати на виробництво, перш за все, експортної продукції, конкурентоспроможної на світових ринках, та відмовлятися від розвитку виробництва імпортозаміщуючої продукції, залишивши тільки ту, відсутність