Англійський професор Алан Хоскинг затверджує: «Індивідуальним підприємцем є особа, яка веде справу за свій рахунок, особисто займається управлінням бізнесом і несе особисту відповідальність за забезпечення необхідними коштами, самостійно приймає рішення. Його винагородою є отриманий в результаті підприємницької діяльності прибуток і почуття задоволення, що він отримує від заняття вільним підприємництвом. Але поряд з цим він повинен прийняти на себе весь ризик втрат у разі банкрутства його підприємства» [51, с.28].

У навчальній літературі підприємництво позначається як господарська діяльність з використанням новизни, ризику, винахідництва з метою одержання доходів. У широкому змісті під підприємництвом розуміють заповзятливість, ініціативність, активність у сфері економіки. У вузькому змісті – це економічна діяльність власника або господарюючого суб'єкта, що поєднана з ризиком, відповідальністю, новаторством. Не пов'язана з відповідальністю господарська діяльність характеризує не підприємництво, а просте розпорядництво за дорученням [52, с.126]. Підприємницькою вважається будь-яка діяльність, що переслідує мету одержання доходу за рахунок залучення власних коштів, або опосередкована участь у такій діяльності шляхом вкладення в справу власного капіталу [39, с.266].

Підприємництво (підприємницька діяльність) визначається як основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Основними складовими цього поняття є:

1.

2.

3.

4. Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами.

Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод.

Підприємницька діяльність спрямована на:—

досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або
підприємницького доходу;—

найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів [53, с.52-53].

У зарубіжній літературі підприємництво розглядається не у вузькому змісті як "діяльність, спрямована на одержання прибутку", а як процес особистісного або системного самовідновлення (personal and organizational renewal) і самоорганізації через втілення в життя ідей щодо створення нових або розвитку діючих підприємств різних сфер діяльності і форм власності. У ході цього процесу індивідууми й організації взаємодіють з мікро- і макросередовищем їхнього функціонування в рамках динамічного балансу суперечливих економічних і соціальних інтересів учасників цього процесу. Взаємодія здійснюється з метою максимізації можливостей задоволення соціально-економічних потреб організаторів підприємства. Підкреслюється відмінність поняття "динамічного балансу" від поняття "рівноваги" або тим більше "стабільної рівноваги", якому противна сама природа підприємництва [44, с.16-17].

Найважливішими функціями підприємництва на ринку, у яких відображається його призначення і сутність, є:

функція саморегулювання підприємництва, що припускає узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, а також підтримка збалансованості попиту та пропозиції за обсягом та ціною;

стимулююча функція, що полягає в спонуканні підприємців до створення нової продукції з найменшими витратами та максимумом прибутку.

Однією з розповсюджених точок зору на підприємництво є його розуміння як виду господарської діяльності.

Так, В.К.Мамутов вважає, що підприємництво – це один з видів господарювання. Разом з тим, відзначається, що господарювання, господарська діяльність не зводяться до підприємництва, комерції. Підприємництво – це особливий режим господарювання, для якого характерна спрямованість на одержання прибутку [50, с.82, 83]. Р.І.Кузьмін і Р.Р.Кузьмін зазначають, що господарська діяльність як категорія більш об’ємна, вміщує багато форм діяльності, спрямованої на здобуття економічно значимого результату (господарської вигоди), в тому числі і підприємництво. При цьому господарська діяльність – це діяльність, яка завжди пов’язана з виготовленням і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг і забезпеченням їх виробників необхідними ресурсами, що передбачає специфічну організацію управління майном або справою та участь суб’єктів такої діяльності в господарських відносинах як носіїв певних властивостей [45, с.92].

На думку В.Н.Гайворонського і В.Жушмана, спрощене розуміння економічної сутності підприємництва, що ототожнює підприємництво практично з будь-якими формами господарської діяльності і бізнесу, призведе до підміни і зсування понять «підприємницька» і «господарська» діяльність. Тим часом, підприємницька діяльність – це особлива господарська, новаторська діяльність, пов'язана з виробленням нових ідей і способів досягнення мети. Вона відрізняється від просто репродуктивної діяльності для одержання відомих результатів відомими способами. Отже, господарська діяльність, охоплюючи підприємницьку, до неї не зводиться. Вчені вважають, що за багатьма параметрами підприємницька діяльність відрізняється від господарської, є лише складовою частиною останньої, її різновидом і властива саме приватновласницьким суб'єктам [37, с.3-5].

Погоджуючись з позицією вчених щодо того, що підприємницька діяльність є складовою частиною, різновидом господарської діяльності, разом з тим не можна сприйняти те, що підприємницька діяльність властива саме приватновласницьким суб'єктам, оскільки суб'єкти господарювання, засновані на інших формах власності, зокрема, державній і комунальній, також здійснюють підприємництво.

Ця точка зору знайшла підтримку в ст.42 Господарського кодексу України, де підприємництво визначене як вид господарської діяльності[2].

Згідно з ч.2 ст.3 Господарського кодексу існують два різновиди господарської діяльності: комерційна (підприємницька) та некомерційна. Підприємницька діяльність є таким видом господарської діяльності, який розвивається на ринкових засадах. Підприємництво – найбільш розгалужений та поширений у світовій та вітчизняній практиці вид господарської діяльності. У ньому присутні всі ознаки саме господарської діяльності, і водночас воно