Юридичні особи, залежності від матеріальної бази і розприділенні повноважень по управлінню поділяють на унітарне і корпоративне[64,с.218]. .

При унітарному підприємництві право власності і управління зосереджені в однієї особи, а при корпоративному вони одночасно належать декільком особам (корпоративні утворення). Так, приватним підприємством, заснованому на власності однієї фізичної особи, керує власник самостійно або через менеджера, в той час як акціонерним товариством, заснованому на власності багатьох фізичних чи юридичних осіб, управління здійснюється через загальні збори.

Обмеження щодо здіснення підприємницької діяльності, що діють стосовно юридичних осіб, пов'язані, у першу чергу, з виключною правоздатністю. Природа цього обмеження подібна природі обмеження, встановленого для фізичної особи у зв'язку з характером її професійної діяльності. Виключна правоздатність означає, що юридична особа може займатися лише визначеними законом видами діяльності незалежно від того, чи є юридична особа комерційною або некомерційною. Установлення заборон на поєднання видів діяльності пов'язане з публічними функціями, що здійснюються такими організаціями, їхньою роллю в підтримці стабільності господарського обігу, грошово-кредитної системи держави, обліку прав власності і т.д. Поєднання видів діяльності, крім можливого конфлікту інтересів, несе в собі і зростання комерційних ризиків, можливості настання неплатоспроможності юридичних осіб.

Згідно ст. 20 закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. [24 ] фондова біржа здійснює діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі. При цьому прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).

Відповідно до ч. 3 ст.1 Закону України «Про товарну біржу» від 10.10.1991 р.[9], товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Згідно зі ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. [22] банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Відповідно до Закону України „Про кредитні спілки” від 20.12.2001 р. [19] кредитна спілка не може бути засновником, співзасновником або учасником суб’єктів підприємницької діяльності, крім місцевого кооперативного банку, як на території України, так і за її межами.

Необхідно розрізняти обмеження права на здійснення підприємницької діяльності та обов'язкові вимоги до її здійснення (державна реєстрація, ліцензування, мінімальний розмір статутного капіталу і т.д.). Обов'язкові вимоги не торкаються в цілому права на підприємницьку діяльність, а встановлюють лише умови його здійснення.

Підсумовуючи, вищенаведене слід зробити наступні висновки.

· Отже, свобода підприємницької діяльності виявляється, насамперед, в тому, що суб'єкт підприємництва має право вибирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій.

· Свобода підприємницької діяльності, як і право на підприємницьку діяльність, має обмеження (межі).

· Здійснення права на підприємницьку діяльність не повинне порушувати прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб

· Суб'єкт підприємницької діяльності – це такий суб'єкт цивільного права, що на свій ризик здійснює самостійну діяльність, спрямовану на систематичний витяг прибутку від користування майном, продажу товару, виконання робіт або надання послуг, і який зареєстрований у цій якості у встановленому законом порядку .

· Ототожнення понять суб’єкта господарювання і підприємця як у науковій літературі, так і у Господарському кодексі України (ст.42) не є правильним, тому що суб’єкт господарювання – це більш широке поняття чим підприємець. Суб’єкт господарювання здійснює будь-яку господарську діяльність, в тому числі некомерційну, у той час як підприємець здійснює лише комерційну господарську діяльність (підприємництво

· Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових і службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави .

ВИСНОВКИ

Дипломна роботи присвячена дослідженню підприємництва як основної форми господарювання в Україні.

В дипломній роботі детально досліджується поняття підприємництва, його економічна сутність, значення, родова належність, види та ознаки підприємництва.

На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1.Основними характеристиками підприємництва є:

а) це особливий вид господарської діяльності, що вимагає специфічного стилю і типу господарської поведінки;

б) як самостійна діяльність передбачає свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках, може бути обмеженою лише в передбачених законом випадках;

в) як господарська діяльність передбачає організацію
та управління господарським процесом незалежно від виду і сфери підприємництва;

г) здійснюється громадянами та юридичними особами, зареєстрованими в порядку, встановленому законом;

д) здійснюється на постійній основі, як сукупність професійно вчинених дій та вчинених систематично і зі знанням справи;

є) спрямоване на досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу, а також найкраще використання капіталу (власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів).

2. Поняття підприємницької діяльності є видом більш загального поняття господарської діяльності. Критеріями відокремлення можуть бути як мета (одержання прибутку) і економічних та соціальних результатів, так і конкретні результати її досягнення, які можуть бути повними, частковими або зовсім відсутніми. Підприємницька діяльність поділяється на таку, що включає виробництво продукції, виконання робіт або надання послуг на ринку за такою ціною, яка покриває значну частину витрат виробництва.

3. Ознаками підприємництва є :

-