У сучасній юридичній літературі було багато спроб визначити поняття підприємництва (підприємницької діяльності).

Так, у навчальній юридичній літературі затверджується, що підприємництво – це така система господарювання, при якій головним її суб'єктом є підприємець як рушійна сила і посередник, і разом з тим, відзначається, що підприємництво як соціально-економічний феномен має багатофункціональний характер і неоднозначно трактується в різних галузях знань. У підсумку підприємництво визначається як особливий, новаторський стиль поведінки, в основі якої лежить поєднання постійного пошуку нових можливостей, готовність до ризику, орієнтація на інновації [55, с.13, 16].

Слід зазначити, що визначення підприємництва саме як діяльності явно переважає в юридичній літературі. Однак характеристики цієї діяльності неоднозначно трактуються вченими.

Так, на думку А.С.Ластовецького, підприємництво – це правочинна економічна діяльність, спрямована на отримання доходу, має інноваційний, ініціативний, самостійний, постійний характер та здійснюється на власний ризик і власну відповідальність [46, с.6].

Очевидно, різне розуміння сутності і безліч наукових визначень поняття підприємництва обумовили неоднозначну позицію законодавця в різних країнах.

Наприклад, в Російській Федерації легальне визначення підприємницької діяльності надане в п. 1 ст. 2 Цивільного кодексу РФ , відповідно до якого підприємницькою діяльністю є самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку [62, с.71].

На відміну від Росії, де легальне визначення поняття підприємницької діяльності надане в Цивільному кодексі, в Україні таке визначення міститься в Господарському кодексі.

Основні положення про підприємництво містяться у главі 4 Господарського кодексу України. При цьому, визначення поняття підприємництва міститься у ст.42 Господарського кодексу „Підприємництво як вид господарської діяльності”, де надана наступна легальна дефініція: підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2].

У науково-практичному коментарі Господарського кодексу України відзначається, що визначення підприємницької діяльності, що міститься у ст.42 Кодексу, є поширеним у господарському законодавстві. Воно відбиває найбільш характерні риси цього виду господарської діяльності. У той же час воно не є повним. Як не є повними (збіднілими) переважна більшість відомих визначень у законодавстві. Щодо даного визначення підприємницької діяльності, то в ньому відсутня, на погляд авторів коментарю, вельми суттєва ознака цієї діяльност – її тісний зв’язок з державним регулюванням [46, с.80].

Разом з тим, не можна не відзначити, що поряд з легальним визначенням у ст.42 Господарського Кодексу України, вказівка на різні ознаки і начала підприємницької діяльності знаходяться в ст. 43 Господарського Кодексу «свобода підприємницької діяльності», ст.44 Господарського Кодексу «принципи підприємницької діяльності», ст.49 Господарського Кодексу «відповідальність суб'єктів підприємництва» та ін. [2].

Таким чином, фактично обсяг легального визначення поняття підприємництва значно розширений за рахунок положень, що містяться в інших статтях Господарського кодексу, які регулюють підприємництво і господарську діяльність.

1.3. Види підприємництва

У літературі відзначається узагальнюючий характер поняття підприємницької діяльності та її ознак, що мають значення для усіх видів підприємництва.

Варто погодитися з К.К.Лебедєвим, що як різновид економічної діяльності підприємницька діяльність охоплює усі види (підвиди) господарської (виробничої) діяльності, що здійснюється у сфері економіки, за умови, що ці види діяльності спрямовані на систематичне одержання прибутку (доходу). Тому поняття підприємницької діяльності є збірним і в той же час базовим для великої групи економіко-правових понять, якими охоплюються різні види (різновиди) економічної діяльності. У похідних від поняття економічної діяльності поняттях конкретизується предмет діяльності, а в предметі діяльності відображається те місце, що займають у структурі економічних відносин особи, які здійснюють цей вид економічної діяльності як діяльність підприємницьку [47, с.42].

У літературі існує думка, що розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, до того ж – неофіційний, характер. Тому допускається застосування різних ознак і, відповідно, інших критеріїв та видів підприємницької діяльності. Зокрема, класифікувати підприємницьку діяльність можна за ознакою предмета діяльності (виробнича, невиробнича), за наявністю обмежень у здійсненні підприємницької діяльності (вільна, дозвільна), за ознакою законності здійснення підприємницької діяльності (легальна, тіньова), а також за іншими ознаками [55, с.14].

Предборський В.А. обирає дві підстави для класифікації підприємництва: його масштаби і характер діяльності. Автор вважає, що

За масштабами ініціативної діяльності її можна поділити на такі види:

індивідуальне підприємництво: будь-яка творча діяльність однієї людини та її родини;

колективне підприємництво (ініціативною справою зайнятий колектив працівників).

За характером діяльності підприємництво включає кілька форм:

некомерційне – не пов'язане з продажем продукції заради збагачення (благодійна діяльність);

комерційне підприємництво – справа, що приносить доход. Цей вид занять прийнятий називати «бізнесом». Бізнес - економічна діяльність, що дає прибуток (приріст спочатку витрачених грошей) [57, с.122].

У літературі пропонуються і більш розгорнуті класифікації підприємництва. Зокрема, одна з таких класифікацій запропонована в підручнику «Підприємницьке право», де вказується, що все різноманіття підприємницької діяльності може бути класифіковане за різними ознаками: вид діяльності, форми власності, кількість власників, організаційно-правові і організаційно-економічні форми, ступень використання найманої праці та ін. [61, с.122].

Інші класифікації підприємництва запропоновані А.В.Бусигіним, який розрізняє:

1) державне і приватне підприємництво (критерієм такого поділу обирається сектор економіки, у якому здійснюється підприємництво);

2) продуктивну (здійснення безпосередніх продуктивних функцій, тобто виробництво товару або надання послуги) і посередницьку підприємницьку діяльність (здійснення посередницьких функцій, тобто надання послуг, пов'язаних з просуванням товару на ринок та його передачу в належному вигляді від безпосереднього виробника такого товару його споживачеві) [38, с.84].

У сучасній юридичній літературі запропоновані класифікації підприємництва є нечисленними.

Так, за ознакою предмета діяльності