Окремі автори відзначають, що підприємницька діяльність складається з низки повторюваних, однорідних дій щодо виготовлення продукції, надання послуг, здійснюється на постійній основі, «це сукупність професійно вчинених дій, спрямованих на одержання прибутку» [56, с.20].

Вважаємо, що стосовно підприємницької діяльності професіоналізм підприємця складається в наступному.

По-перше, у веденні цієї діяльності особами, які мають певну кваліфікацію або інформацію, необхідну для прийняття і реалізації рішень. При цьому в значній кількості випадків наявність професійної підготовки є необхідною умовою для здійснення підприємницької діяльності (наприклад, медичної, банківської, аудиторської). В інших випадках немає необхідності у певному професійному рівні підприємця, але він має володіти інформацією, що дозволяє йому прийняти те або інше рішення, причому від його інформованості залежить і досягнення тих цілей, заради яких він здійснює таку діяльність. Як підтвердження професіоналізму чинне законодавство в одних випадках визнає раніше отриману освіту (наприклад, юридичну, економічну, медичну), а в інших - вимагає здачі підприємцем відповідних іспитів (наприклад, для аудиторів, арбітражних керуючих і т.д.).

По-друге у здійсненні підприємницької діяльності за певними правилами, що найчастіше мають нормативне закріплення у вигляді правил надання послуг, проведення робіт, продажу товарів.

По-третє, у відповідності результатів роботи певним вимогам, що носять нормативний характер, наприклад, вимогам технічних документації, відповідних приписів та діючих норм.

По-четверте у підконтрольності діяльності підприємців державним органам.

2.3. Ризик і цілі підприємництва

Господарський Кодекс передбачає , що підприємництво здійснюється на свій ризик [2]. Тому ризик слід вважати кваліфікуючою ознакою підприємництва.

У літературі в якості безперечного відзначається той факт, що підприємництво нерозривне пов'язано з ризиком.

Зокрема, в економічній літературі вказується, що підприємництво за своєю природою є ризиковою діяльністю, оскільки та або інша дія підприємця містить у собі можливість певних втрат [34, с.61]. Деякі учені відзначають, що підприємництво пов'язане з ризиком, що не страхується. Підприємець свідомо йде на ризик. Він не має ніяких гарантій у тому, що його товар буде куплений, що отримана виручка покриє витрати і принесе йому прибуток. Звичайно, уміння робити точні розрахунки і передбачати ринкову кон'юнктуру знижує імовірність невдачі, але усунути цілком ризик неможливо [41, с.133].

Вчені-юристи також відзначають ризиковий характер підприємництва. Так, Білоусов Є. вказує, що для підприємницької діяльності характерний ризик. Цим підприємництво відрізняється від господарської діяльності в період планової економіки, коли підприємства працювали без ризику, маючи можливість при поганих результатах звернутися за підтримкою до держави [32, с.13]. Ризиковість підприємництва, на думку Р.Б.Шишки, полягає в тому, що в процесі реалізації права на його заняття особа постійно ризикує від об'єктивних і суб'єктивних факторів [69, c.28].

Відзначається, що підприємницький ризик - могутній стимул до успішної роботи; зменшення збитків можна досягти шляхом укладання договору страхування підприємницького ризику, тобто ризику збитків від підприємницької діяльності через порушення своїх зобов'язань контрагентами або зміни умов цієї діяльності з не залежних від підприємця обставин, у тому числі ризику неотримання очікуваних доходів [60, с.4].

Деякі вчені-юристи погоджують ризик із самостійною відповідальністю підприємців. Проте, тісний взаємозв'язок ризику і відповідальності в підприємницькій діяльності не означає можливості позначення ризику як несення відповідальності за свої дії у сфері підприємництва. Іноді таке неправильне розуміння зустрічається в юридичній літературі. Так, деякі автори, відзначаючи, що підприємництво є діяльністю на власний ризик, вказують, що це означає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України [32, с.14]. Самостійна юридична відповідальність є окремою ознакою підприємництва, і не повинна ототожнюватися з ризиком.

Визнаючи ризик в якості обов'язкової ознаки підприємництва, назву такого ризику та його сутність вчені визначають по-різному.

На думку одних вчених, ризик являє собою імовірність збитків або скорочення доходів порівняно з експертною оцінкою, на основі якої приймалося підприємницьке рішення [34, с.61]. Використовується також термін «підприємницький ризик», що характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів .

Інші вчені оперують поняттям «економічний ризик», що розуміється як діяльність суб'єктів господарського життя, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого мається можливість оцінити імовірності досягнення бажаного результату, невдачі і відхилення від мети, що містяться в обраних альтернативах. Разом з тим, відзначається, що ризик – це небезпека невдачі, непередбачених втрат в умовах невизначеності економічної ситуації [32, с.14]. Слід зазначити як некоректне позначення такого ризику в діяльності суб'єктів господарювання економічним ризиком, а також внутрішню суперечливість цієї позиції, згідно з якою ризик розуміється в двох зовсім різних значеннях.

В юридичній літературі більш розповсюджений термін «комерційний ризик». Так, комерційний ризик характеризується як можливе зниження або втрата доходів, пов'язані з прийняттям рішень або діями в умовах невизначеності, відсутності достовірної інформації про шляхи розвитку процесу або про стан ринку [58, с.204]. Подібним з вищенаведеним є визначення комерційного ризику як можливих несприятливих майнових наслідків діяльності підприємця, не обумовлених якими-небудь недоглядами з його боку. Причини таких негативних наслідків підприємницької діяльності є об'єктивними, незалежними від самого підприємця: стихійні лиха, аварії, невиконання або неналежне виконання зобов'язань контрагентами тощо. Підприємці повинні враховувати ці обставини і заздалегідь вживати необхідних заходів щодо усунення або зменшення своїх майнових втрат [56, с.17].

Вчені-юристи підкреслюють той факт, що підприємницький ризик –