| 63 | +10 | +18,87
а) призов до армії, вибуття на навчання, вихід на пенсію та з інших причин, передбачених законом | 4–––
б) з власного бажання | 11 | 9 | -2 | -18,18
в) звільнення за порушення трудової дисципліни––
4. Коефіцієнт обороту:
- з приймання, %
- зі звільненням |
22,3
9,8 |
13,5
10,5 |
-8,8
-0,7 |
-39,5
+7,1
5. Коефіцієнт плинності кадрів, % | 2,0 | 1,5 | -0,5 | -2,5
6. Коефіцієнт загального обороту, % | 31,9 | 23,9 | -8 | -25,1
Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховуються коефіцієнти обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти плинності, стабільності загального обороту.
Коефіцієнти обороту з приймання (КПп) – це відношення заново прийнятих працівників до середньоспискової чисельності працівників основної діяльності:
Коефіцієнт обороту зі звільнення (КПп) – це відношення кількості звільнених працівників до середньоспискової чисельності ПОД;
Коефіцієнт загального обороту (КПоб) – обчислюється як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:
Коефіцієнт плинності кадрів (КПпл) – розраховують як відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:
Розрахунок показує, що на підставі коефіцієнт загального обороту знизився у звітному періоді на 25,1% (23,9 : 31,9 • 100 – 100), коефіцієнт обороту з приймання знизився на 39,5% (13,5 : 22,3 • 100 – 100), коефіцієнт плинності кадрів знизився на 2,5%.
Зниження коефіцієнта загального обороту та плинності кадрів пов’язаний із зниженням звільнених за власним бажанням на 18,18% проти минулого періоду.
Особливу увагу слід звертати на плинність кадрів, тому що плинність знижує продуктивність праці на підприємстві для цього, щоб розробити заходи спрямовані на закріплення робочих кадрів, необхідно знати конкретні причини звільнення з власного бажання.
1.3. Аналіз рівня та динаміки продуктивності праці на підприємстві.
Трудомісткість продукції – показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництві одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.
Трудомісткість є питома і технологічна. Питома трудомісткість – це загальні витрати людино – годин на продукцію.
Технологічна трудомісткість – це витрати нормованого часу основних робітників – відрядників на виробництво продукції.
Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв’язок – за зниження трудомісткості продуктивності праці зростає, і навпаки.
Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середнього динного виробітку робітників.
Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів.
Інтенсивні фактори забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний рівень виконання норм виробітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну і енергетичну озброєність праці; механізацію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технології, матеріалів; організацію нормування праці; застосування у виробництві комплектуючих виробів; поліпшення якості структури, асортименту продукції, удосконалення організації виробництва та управління.
У процесі аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці.
Динаміку та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітників можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції таблиця 6.
Таблиця 6
Аналіз трудомісткості продукції.
Показник | Минулий період | Звітний період | Зміна показника, %
за планом | фактично | план до минулого року | факт до минулого періоду | факт до плану
1.Обсяг продукції, тис. грн. | 35597 |
45597 |
60644 |
128,1 |
187,2 |
146,2
2.Відпрацьовано всіма робітниками, люд.-год. |
980008 |
1096005 |
1096204 |
111,8 |
111,9 |
100,01
3.Питома продуктивність на 1000 грн. люд.-год. (ряд.2: ряд 1) 1000 |
27530,6 |
24036,8 |
16448,7 |
87,3 |
59,7 |
68,4
4. Середньогодинн. виробіток кожного робітника, грн.(ряд1:ряд2) |
0,036 |
0,042 |
0,061 |
116,7 |
169,4 |
145,2
Наведені в таблиці 6 дані показують, що питома трудомісткість знизилась проти минулого періоду на 40,3% (100 - 59,7) за плану 12,7% (100 - 87,3). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм.
За рахунок зниження трудомісткість планувалося підвищити годинну продуктивність праці на .
Фактично вона зросла (у тому числі за рахунок зниження трудомісткості) на
Оскільки між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотний зв’язок, можна визначити темп зростання середньогодинного виробітку:
і навпаки, знаючи темп зростання продуктивності праці, можна визначити відсоток зниження трудомісткості:
Трудомісткість знизилась на 31,6%.
1. 4. Фактичний аналіз продуктивності праці.
Продуктивність праці найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.
Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.
Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино – годин і людино – днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.
Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.
Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.
Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є форма 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”.
Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників:
- середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за звітний