Поява нової змістовної інформації є результатом інтелектуальної праці людини. Бурхливий розвиток електронної й електротехнічної промисловості, наукові підвалини яких було закладено ще у XIX ст. для створення військових засобів зв’язку, сприяв прискореному розвитку і впровадженню досягнень інформаційних технологій для розвитку суспільства. Комп’ютер дозволив подвоювати людські знання щорічно, а в недалекій перспективі, за прогнозами, щомісячно.

Чітке уявлення про об’єкт інформатизації, алгоритми опрацювання машиною інформації для різних потреб зумовлюють і формують конкретну мету діяльності на кожному етапі роботи з інформацією.

По-перше — отримання і систематизація інформації щодо окремого сегмента знань.

По-друге — створення віртуального образу і кордонів маніпуляції з інформаційним ресурсом, перекладання на програму обраного алгоритму відображення реальності машиною відповідно до її можливостей опрацювати інформацію за заданим алгоритмом. Людина обов’язково має суб’єктивно оцінити отриманий через віртуальну систему інформаційний продукт, надавши йому ступінь достовірності, цінності, зокрема в грошовому еквіваленті, й включити його в обіг соціально-економічного середовища, що вимагає високої кваліфікації фахівців. Адже питання вибору засобів застосування інформаційного продукту, введення його в обіг шляхом ринкового, службового, особистого застосування або подальшого опрацювання мають суб’єктивне забарвлення. Зокрема, якщо збір інформації — найбільш просте завдання, вирішується за допомогою програмних і технічних засобів, то застосування інформаційної технології значною мірою визначається метою, яка ставиться.

Інформатизація держав ставить за мету ефективне використання знань своїх громадян і людства взагалі, інтегрування можливостей і досвіду глобального економічного середовища. Так, у США передбачається створити нову комп’ютерну систему тотального інформаційного контролю з метою одержання доступу до фінансової, медичної, освітньої інформації, навіть до відомостей про угоди з нерухомістю окремих осіб. У перспективі в розпорядження відповідних структур Сполучених Штатів повинні надходити і біометричні показники про відбитки пальців, райдужну оболонку ока, характерні ознаки обличчя і ходи. Тобто оброблятимуться гігантські обсяги інформації, вимірювані в петабайтах (один петабайт інформації на порядок більше архіву всіх сторінок в Інтернеті за останні 5 років). Для одержання більш наочного уявлення про обсяг інформації, що збираються обробляти і зберігати, можна навести таке порівняння: створювана система буде приблизно у 50 разів більшою за бібліотеку конгресу США, що налічує в даний час 18 млн томів. Зрозуміло, що за таких умов загроза несанкціонованого доступу до інформації набуває ознак проблеми глобального значення.

Міжнародному співтовариству необхідно досягти чіткого розуміння проблеми глобальної взаємозалежності національних інформаційних ресурсів в усій її повноті й комплексності, визнати, що успіх національних зусиль з охорони свого інформаційного ресурсу залежить від рівня захищеності й «неагресивності» інформаційних просторів інших, у тому числі й несусідніх держав, з якими їхні інформаційні ресурси об’єктивно пов’язані.

Зрозуміло, що незабаром й у новій «інформаційній економіці» буде впроваджений поділ на «сировинну» і «обробну» галузі. Сировинний сектор складуть масиви неопрацьованої інформації, які зберігатимуться в архівах і бібліотеках, або постачатимуться глобальними інформаційними мережами. «Обробну» — спеціалізовані структури, які перетворюватимуть безсистемні дані на змістовну інформацію, яка обумовлюватиме науково-технічний і взагалі освітній і промисловий потенціал країн. За таких умов входження у глобальне інформаційне середовище не зменшує значущості національних інтересів і необхідності забезпечувати безпеку цих інтересів, а особливої актуальності набуває проблема державного управління інформатизацією країни.

При розгляді проблеми державницького інтегрального підходу до управління інформацією інформаційні ресурси мають бути віднесені до найважливіших стратегічних ресурсів держави, значення і вплив яких можна порівняти з впливом капіталу і праці в індустріальну епоху. Тлумачення і правила використання в Україні інформації, яка є предметом професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного інтересу громадян та юридичних осіб і не порушує передбачених законом таємниць, достатньо не опрацьовані, а інформаційний ресурс України, наприклад, у науково-технічній сфері можна вважати стратегічним лише умовно, оскільки:

не існує органу державної влади з функціями розробки та впровадження нормативних, методологічних, організаційно-фінансових заходів забезпечення реалізації державної політики у цій сфері діяльності;

міністерства, інші державні органи створюють відокремлені бази даних навіть без узгодження технологій їх формування;

невизначеними досі є порядок та система огляду і поширення інформаційних ресурсів, які отримує Україна в процесі міжнародної діяльності, а також ресурсів, що містять відомості, віднесені до інформації з обмеженим доступом, хоча порядок її реєстрації та зберігання визначені окремими урядовими постановами;

не сформовано систему інформаційного забезпечення вітчизняних науковців у міжнародних науково-технічних проектах, дослідженнях, розробках.

За таких умов свобода інформаційної діяльності з додержанням визначених на рівні законів вимог режиму конфіденційності ділових інформаційних відносин значною мірою є показником громадянської і професійної культури громадян — державних службовців, науковців, підприємців, спеціалістів, тобто всіх учасників інформаційних відносин, оскільки інформаційні ресурси суспільства створюються інтелектуальною творчою працею людини. При цьому трансгранична сутність інформаційного обміну вимагає термінового юридичного вирішення, оскільки розвиток комп’ютерних технологій відбувається швидше за процеси їх правового регулювання.

Зокрема полісистемність правової бази щодо інформаційних відносин ускладнена нормативно відмінними юридичними актами — від Конституції до технічних умов і інструкцій Служби безпеки України, сегментів приватного і публічного права. У таких умовах