Курсова робота

Спосіб виробництва: суть, структура, чинники формування і особливості функціонування.

План

Вступ

1. Спосіб виробництва:

Суть способу виробництва

Характеристика товарного виробництва

Причини виникнення товарного виробництва

2. Товар, його властивості. Суспільне виробництво та його роль в житті суспільства.

Виробництво як процес суспільної праці.

Результативність виробництва.

Структура суспільного виробництва.

3. Ефективність суспільної праці та розширення джерел багатства суспільства.

Висновок

Вступ

Економічні відносини є базисом суспільства, на якому грунтуються надбудовчі відносини -- соціальні, правові, політичні, національні, культурні, моральні, психологічні тощо.

Розвиток економічних відносин визначає еволюцію надбудовчих відносин або їхніх окремих елементів (політичні, правові), які, в свою чергу, чинять зворотний вплив на економічні відносини. Взаємодія і взаємний вплив базису і надбудови на різних етапах розвитку суспільства змінюються. Надбудова може відігравати першочергову роль у перетворенні базису. Наприклад, для реформування в Україні адміністративно-командної економіки потрібно змінити відносини власності. Зробити це можна передусім через зміну правових норм та політичної системи.

Отже, результатом виробництва, що є взаємодією людини і природи, з одного боку, і економічних відносин між людьми -- і іншого, є продукт, тобто -- матеріальне благо

Виробнимцтво — процес створення і необхідних для існування і розвитку . Створюючи певні блага люди вступають у зв’язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Процес виробництва за своєю структурою складається з 4-х фаз:

· власне виробництво

o

o

o

· розподіл

· обмін

· споживання

Замсоби виробнимцтва — сукупність та , які використовуються людьми в процесі матеріальних благ і послуг.

Замсоби прамці — речі або їх комплекс, за допомогою яких виробляє , тобто це і , і , і , і тощо.

Предмемти прамці — речі, на які спрямована і з метою створення життєвих благ, тобто йдеться про речовину природи, , напівфабрикати.

Знарямддя прамці — поняття , яке означає «усі речі, за допомогою яких діє на предмет своєї й перетворює його».

Знаряддя праці включають в себе й (знаряддя ), а також й , яка використовуються для виробничих цілей та для інфраструктури на зразок , комунікаційних мереж тощо.

Знаряддя праці один з трьох основних факторів виробничого процесу. Інші два фактори — людська праця й предмет праці ().

В деяких формулюваннях знаряддя праці й людська праця (сюди входить як процес праці, так і вміння та знання) утворюють суспільства, інші формулювання визначають продуктивні сили вужче — як поєднання знарядь виробництва й робітників, що з ними працюють.

1. Спосіб виробництва.

Суспільне Виробництво поділяється на два взаємопов'язані підрозділи: і . Єдність продуктивних сил і виробничих відносин становить спосіб виробництва, який визначає характер даного суспільного ладу.

Відносини виробництва зумовлюють і відповідні їм відносини розподілу, обміну й споживання (особистого й виробничого). Визначальним у цьому процесі є Виробництво. Воно розвивається за об'єктивними , головними серед яких є основний економічний закон, властивий кожному способові Виробництва. Зміни В. починаються зі змін продуктивних сил і насамперед — . Перехід від одного способу виробництва до іншого, вищого, зумовлюється діянням закону відповідності виробничих відносин характерові продуктивних сил.

Товамрне виробнимцтво — , в якому продукти призначаються не для власного , а для обміну через шляхом -. Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва:
1)Наявність суспільного поділу праці.
2)Економічне відокремлення виробників.

Характеристика товарного виробництва.

Осмислення сучасних економічних проблем через призму світового досвіду становлення, розвитку товарного виробництва і ринкових відносин має суттєве значення для теорії і практики ринкової трансформації економіки України. Як вже згадувалося у попередньому розділі, суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство. Розглянемо більш детальніше ці види. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна. Натуральне господарство, за якого продукти праці як результат виробництва використовувались для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників. Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю організаційно-економічних зв'язків, роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Тому прогрес у розвитку продуктивних сил і суспільства був дуже повільним. Усі зв'язки натурального господарства обумовлені лише особливостями процесу праці та виконання тих чи інших операцій у тісних межах окремих господарських одиниць. При цьому робоча сила позбавлена мобільності, вона виробниче та територіальне закріплена. В натуральному господарстві виробничі відносини виявляються в нематеріалізованому вигляді як прямі відносини між учасниками створення благ. Продукти праці розподіляються безпосередньо. Вони без участі ринку надходять в особисте й виробниче споживання. 3 розвитком продуктивних сил натуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу. Властиві йому господарська замкнутість, примітивність, відособленість, патріархальність, слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають потребам обміну продукцією між виробниками, який все більше поширюється у зв'язку з зростанням продуктивності праці. Всезростаючий вплив на суспільне виробництво товарних зв'язків в епоху пізнього Середньовіччя вже можна назвати революційним. Натуральне господарство перестало бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувся перехід до загального товарного господарства. Однак це ще не означало повного зникнення натурального господарства. Воно ще й сьогодні розповсюджене в країнах, що розвиваються. На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Проте тривалий час вони функціонували разом. Товарне виробництво – така система організаційно-економічних відносин, за якої корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку. Система товарного виробництва має три найважливіші специфічні ознаки: *

відкрите господарство; *

розподіл праці; *

непрямі зв’язки.

Ці ознаки визначають відповіді на основні проблеми будь-якої економічної системи: що створювати, як застосовувати для цього фактори виробництва і для кого призначаються вироблені продукти. Розглянемо докладніше кожну