· За стабільних (нормальних) умов відтворення експортна кво-та для кожної конкретної країни протягом певного історичного періоду зберігається більш-менш постійною;

· експортна квота тим більша, чим вище розвинуті виробничі сили країни;

· у великих країнах експортна квота, як правило, менша, ніж у малих;

· за відносно однакового рівня розвитку виробничих сил екс-портна квота тим більша, чим менший економічний потенціал країни;

· експортна квота країни тим вища, чим розвинутіші її виробничі сили, чим більше в її галузевій структурі виробництв з поглибле-ним технологічним розподілом праці, чим меншим є її економіч-ний потенціал та забезпеченість власними природними ресурса-ми.

Імпортна квота як частка імпорту у валовому внутріш-ньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг. Розраховується за формулою:

де kj — квота імпортна;
І- обсяг імпорту країни за певний рік;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Показники економічної ефективності експорту та ім-порту. Розрахунок економічної ефективності провадиться шля-хом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні ре-зультати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Макроекономічні показники ефективності зовнішньої торгівлі.

Макроекономічний показник ефективності зовнішньо-торговельного обігу:

де ето — ефективність зовнішньоторговельного обігу;

bi — економія витрат у результаті імпорту;

be — національні витрати на експорт.

Макроекономічний показник ефективності експорту:

де ее — ефективність національного експорту;

ve — валютна виручка від експорту товарів і послуг;

be — національні витрати на експорт.

Макроекономічний показник ефективності імпорту:

де ej — ефективність національного імпорту;

bj — економія витрат у результаті імпорту;

Vj — валютні витрати на імпорт.

Сферою застосування цих макроекономічних показників є тільки аналітичні макроекономічні розрахунки з метою розробки та обґрунтування можливих варіантів торговельно-політичних заходів, спрямованих на реалізацію державних інтересів у розвитку зовнішньоторговельної діяльності країни.

Показники ефективності зовнішньоторговельної опе-рації, їх доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньотор-говельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльнос-ті, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період.

Показники динаміки розвитку міжнародної торгів-лі — це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років, рік по місяцях тощо).

Показники зіставлення — це будь-який з розглянутих вище показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

2.1. Стан та тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України( Україна і СОТ).

Роль зовнішньоекономічного комплексу в економіці країни в постійно зростає.

Ріст обсягів зовнішньої торгівлі, і насамперед експорту, з'явився одним з найважливіших факторів затримки падіння ВВП.

Зовнішньоторговельний оборот України (без обліку неорганізованої торгівлі) зріс з 95,2 млрд. доларів у 1993р. до 126,6 млрд. доларів у 2002р., або на 33%, у тому числі оборот із країнами дальнього зарубіжжя зріс за цей період на 39% – до 98,8 млрд. доларів, із країнами ближнього зарубіжжя (СНД) – на 15% і склав 27,8 млрд. доларів.

Позитивне сальдо торговельного балансу в порівнянні з 1993р. виросло більш ніж на 43% і досягло 33,2 млрд. доларів, причому практично цілком за рахунок країн дальнього зарубіжжя.

В зовнішньоторговельному обороті України в 2000р. на страны дальнього зарубіжжя приходилося 75%, у 2002р. – 78%, на країни СНД – 25% і 22% відповідно.

Серед країн дальнього зарубіжжя найбільшими торговельними партнерами України в 2006р. були:

–

–

–

–

–

–

–

–

З країн СНД:

–

–

–

Експорт України виріс за цей період з 59,2 млрд. доларів до 79,9 млрд. доларів, або на 35%, при цьому в дальнє зарубіжжя він зріс з 44,3 млрд. доларів до 65,7 млрд. доларів (+48,2%), у ближнє – скоротився з 14,9 млрд. доларів до 14,2 млрд. доларів (-4,3%). У результаті цього частка країн дальнього зарубіжжя в загальному обсязі експорту України зросла з 74,9% у 2000р. до 82,2% у 2005р., а країн СНД – скоротилася з 25,1% до 17,8%.

Аналіз географії експортних постачань свідчить про орієнтацію українських учасників ВЕД в основному на промислово розвиті країни. У плині останнього років істотних змін у географічному розподілі експорту по регіонах дальнього зарубіжжя не спостерігалося. Товарна структура експорту продовжувала носити сировинну спрямованість з перевагою в ній енергоносіїв. Разом з тим частка неопрацьованих сировинних матеріалів у цей період трохи знизилася за рахунок випереджального росту експорту металопродукції, добрив, нафтопродуктів, продукції органічної і неорганічної хімії, папера й ін. Частка експорту енергоносіїв у країни дальнього зарубіжжя скоротилася за цей період з 46 до 41%.

Ріст експорту в країнах дальнього зарубіжжя був обумовлений не тільки збільшенням його фізичного обсягу, але й у значній мірі підвищенням світових цін на паливно-сировинні товари. У результаті дії цих двох факторів, аміаку – у 1,7 рази, мінеральних добрив – у 2,2 рази, каучуку – у 2,6 рази, целюлози і папери – у 4,3% разу, алюмінію і феросплавів – у 1,8-3,0 рази.

Експорт продукції українського машинобудування в 2005р. був вище рівня 2000р. на 12,7% і склав 8,1 млрд. доларів. Однак, незважаючи на ріст вартісного обсягу, його частка в загальному експорті України скоротилася з 12,1% у 2000р. до 10,2% у2005. Продовжується спад обсягу експорту машин устаткування цивільного призначення в країни дальнього зарубіжжя при одночасному його росту в країни СНД, де їхня частка склала в 2005р. близько 20%.

Обсяг українського імпорту в 2006р.