Контактні аудиторії

До основних контактних аудиторій Коломийського держлісгоспу належать засоби масової інформації, фінансові кола, державні установи, місцева громадськість та внутрішні контактні аудиторії. ЗМІ можуть бути дуже корисними у поширенні інформації про діяльність підприємства, асортимент його виробів через рекламу, інтерв’ю з керівництвом, статті в друкованих виданнях. Фінансові кола впливають на можливість підприємства залучати додаткові фінансові ресурси, зокрема кредити. Державні установи впливають на роботу лісгоспу через видачу дозволів, ліцензій, оформлення замовлень. Місцева громадськість може оцінювати роботу підприємства, висловлювати незгоду через громадські протести щодо деяких протиправних дій організації. Внутрішні контактні аудиторії – це співробітники, управлінський та технічний персонал та ін. Підприємство може впливати на даний тип аудиторії шляхом випуску інформаційних бюлетенів, застосуванню певних методів інформування та стимулювання.

2.4 Аналіз макросередовища ДП «Коломийський лісгосп»

Макросередовище компанії – це сили, які відкривають перед нею нові можливості чи являють собою джерело загрози. Існує шість основних сил макросередовища: економічні, природно-географічні, науково-технічні, політичні, культурні, демографічні чинники. Проаналізуємо їх по черзі.

Економічні чинники

Істотні зрушення в розвитку світової економіки наприкінці двадцятого століття відбулися завдяки економічному захисту природи. Як стверджує англійський енвайроекономіст Д. Пірс, у країнах, що входять до ОЕСР, застосовують приблизно 150 інструментів екополітики, за допомогою яких регулюється використання довкілля і природних ресурсів. Усього цього багатства світової економічної думки в Україні не використовують. Про нього добре не знають навіть відомі науковці та фахівці. Без цих знань не можна побудувати ефективну лісову політику, яка б дала змогу підприємствам лісового сектора вижити в складних еколого-економічних умовах, що наразі склалися в Україні. Лісовому господарству України у спадок від старої адміністративно-командної економіки залишився архаїчний економічний механізм, який стримує розвиток підприємств лісового господарства. Цей механізм критикували ще в роки панування радянської системи господарювання. За роки незалежності України мало що змінилося, оскільки економічна система в лісовому господарстві не стала захисником лісу. Реформування лісового господарства в Україні ускладнюється не лише недолугим «Лісовим кодексом України», але й несприятливими еколого-економічними умовами лісокористування. Для того, щоб лісові підприємства були конкурентоспроможними на ринках лісової продукції необхідно, щоб структура їх лісового фонду була близькою до нормального лісу. У багатьох європейських країнах таку структуру лісового фонду стимулюють податковими пільгами, пільговим кредитуванням, державними дотаціями тощо. В Україні склалася несприятлива вікова структура лісів (частка стиглих і перестійних лісів на підприємствах Держкомлісу складає лише 11,2 %). Запаси деревини складають приблизно 50% потенційних. З такою характеристикою лісів неможливо без державної фінансової підтримки забезпечити ефективне відтворення лісів, розвиток лісової інфраструктури і сталий розвиток лісового господарства. Тим більше потрібна така фінансова допомога у випадку проведення лісової політики розширеного відтворення лісів. А таку політику проводити необхідно, оскільки лісистість території України складає лише 15,6% (лісистість Європи –38,0%). Лісове господарство і промисловий лісовий сектор тісно пов`язані між собою. Через постійну, а часом і злочинну приватизацію деревообробна промисловість опинилася в дуже критичному стані. Ще в 1990-1991рр. на нарадах працівників лісового комплексу і місцевих органів влади, які відбувалися в Ужгороді та Львові, фахівці застерігали від негативних наслідків приватизації промислових об`єктів комплексних лісових підприємств. В Україні у процесі приватизації було розвалено немало ефективних комплексних лісових підприємств, особливо на території Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Тепер знову починається розвиток переробки деревини на державних лісогосподарських підприємствах. Складна економічна ситуація в деревообробній промисловості є віддзеркаленням соціально-економічної ситуації в Україні. Через різке падіння життєвого рівня населення зменшився попит на меблі та іншу продукцію лісового промислового сектора, змінилася структура споживання продукції деревообробної промисловості.

Крім того, внутрішній ринок меблевої продукції виявився незахищеним. Інфляція в національній економіці, нерозвинена інфраструктура ринкової економіки та монополізм на ринках капіталів призвели до іммобілізації обігових коштів на багатьох деревообробних підприємствах. Перед деревообробною промисловістю стоїть складне питання розвитку. Основне завдання довгострокової державної економічної політики полягає в тому, щоб зберегти кваліфікованих фахівців, науковців і викладачів. Необхідно допомогти утвердитися на ринках продукції перспективним підприємствам, визнати банкротами безнадійні підприємства і передати їх майно в руки ефективних власників. Ситуація в лісовому комплексі почне змінюватися на краще лише з підвищенням життєвого рівня населення. Як би не змінювалася ситуації на ринках лісової продукції, необхідно мати на увазі: лісове господарство (державний сектор економіки) і промисловий лісовий комплекс (приватний сектор економіки) приречені бути партнерами. Лісове господарство повинно навчитися сприяти розвитку внутрішнього ринку і захищати його (це найбільш надійний ринок).

Природно-географічні фактори

Природно-географічні чинники безпосередньо впливають на розвиток лісогосподарського комплексу в будь-якій країні. Зрозуміло, що в державі, де слабкий лісовий фонд, потужна лісова галузь об’єктивно не може розвинутися, хіба проводиться цілеспрямована політика щодо розширеного відтворення лісів, яка сама по собі вимагає дуже значного періоду часу, щоб побачити перші результати.

Ліси та лісове господарство України мають певні особливості порівняно з іншими європейськими країнами: