Україна не тільки залучає іноземні інвестиції, а й сама інвестує кошти за кордоном. Такі інвестиції можуть здійснюватися з метою створення спільних підприємств і розширення збуту їхньої продукції, участі в розробці та експлуатації за кордоном сировинних родовищ, створення спільних підприємств з організації послуг та здобування ринку збуту для високотехнологічної української продукції. Основні умови та вимоги щодо здійснення інвестицій за кор-дон встановлює Національний Банк України. Згідно з цими умовами інвестиції за кордон можуть здійснюватись за рахунок власних коштів інвестора. Дозволяється інвестувати й бюджетні кошти, але тільки на підставі рішення Верховної Ради України. Забороняється використовувати на такі цілі кредити, отримані від уповноважених або іноземних банків [13, ст.763].

Міжнародний кредит - це економічні відносини, що виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою позичання валютних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки та сплати винагороди (процентів) за користування. Іноземні кредити є важливим інструментом фінансування зовнішньої торгівлі, проведення комплексної модернізації та реконструкції підприємств, підтримування стабільності міжнародних розрахунків.

Порядок залучення та пріоритетні напрями використання іноземних кредитів регламентуються відповідними законами та постановами уряду. Згідно з цими документами вповноваженими щодо залучення кредитів установами є Кабінет Міністрів України або Верховна Рада України. Кабінет Міністрів України має право залучати іноземні кредити в тому разі, коли Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік для покриття дефіциту державного бюджету визначені джерела фінансування. У разі, коли одержання позик від іноземних держав, банків і міжнародних організацій не передбачене Державним бюджетом, прийняття рішень про одержання кредитів та здійснення контролю за їх використанням належить до повноважень Верховної Ради України. Свою згоду на таку позику та надання повноважень уряду на її залучення Верховна Рада України підтверджує ухвалою окремого Закону України “ Про режим іноземного інвестування ” [16, ст.763].

2.2 Відповідальність за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність

Загальні засади відповідальності в зовнішньоекономічній діяльності визначені у статті 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка встановлює, що:

а) Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарювання несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України [8, ст.62].

Це законодавче положення означає, що умови та порядок відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі види та розміри можливих санкцій) в Україні встановлюються на рівні законів, а не підзаконних нормативно-правових актів, що є загальновизнаною вимогою принципу верховенства права. Разом з тим відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення їх договірних зобов'язань регулюється нормами міжнародних угод (конвенцій), які уніфікують право міжнародної торгівлі або правом країни, яке підлягає застосуванню до відповідного зовнішньоекономічного договору згідно з колізійними правилами;

б) Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальність за дії України як держави;

в) якщо і Україна бере участь у зовнішньоекономічної діяльності, як суб'єкт такої діяльності згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», то вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [8, ст.62].

Так, відповідно до статті 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність » Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарювання за всі свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки (прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність і прямо не передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання. Україна як держава відповідає за зазначені дії всім своїм майном [8, ст.62].

Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому, за які держава несе відповідальність. Це положення кореспондує загальному правилу Цивільного Кодексу України, згідно з яким шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (посадових осіб) .

Будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або іноземний суб'єкт господарювання має право подати позов до України як держави. Зазначені позови підсудні судам України відповідно до статті 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Такий позов подається суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за місцем їх постійного знаходження або проживання, іноземними суб'єктами господарювання - за місцезнаходженням державного органу або службової особи, що вчинили незаконні дії. Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли у результаті задоволення заз-наченого позову з боку державних органів та службових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного) [8, ст.62].

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність за:

1) невиконання або неналежне виконання зобов'язань за зовнішньоеконо-мічними договорами (контрактами). Формами договірної відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності є:

-