Санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися Міністерством Економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в разі проведення ними таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин:

- які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки;

- які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України;

- якщо суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів щодо приведення у відповідність своєї діяльності з вимогами чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Про застосування санкцій у вигляді індивідуального режиму ліцензування та тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності видається наказ Міністерство Економіки України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Відповідні накази Міністерства Економіки України видаються у разі скасування, зміни виду, зупинення дії санкцій, застосованих до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

РОЗДІЛ 3 СТРАТЕГІЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 3.1 Проблемні питання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні та шляхи їх вирішення

Необхідною умовою розвитку національної економіки, поглиблення співпраці з іншими державами, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій є належне законодавче забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності, яка становить важливий напрям господарської діяльності. У зв’язку з цим привертає увагу неоднозначне тлумачення нормативними та доктринальними джерелами власне поняття “зовнішньоекономічна діяльність”.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року, зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. По-іншому визначив поняття зовнішньоекономічної діяльності Господарський Кодекс України. Згідно з частиною 1 статті 377 Господарського Кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном або робочою силою [8, ст.62].

Визначаючи перетин митного кордону майном та робочою силою що є обов’язковою (кваліфікуючою) ознакою зовнішньоекономічної діяльності, законодавець вдався до формального, звуженого підходу до розуміння такої діяльності. На користь цього свідчить, передусім те, що відповідно до Митного Кодексу України від 11 липня 2002 року переміщуватися через митний кордон і проходити митні процедури можуть лише товари та транспортні засоби. Однак предметом зовнішньоекономічної операції (згідно з статтею Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на яку посилається норма статті Господарського Кодексу України “Види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції”) можуть виступати і роботи, послуги, об’єкти інтелектуальної власності, фінансові активи тощо, про перетин якими митного кордону не може йти мова [58, с.102].

Колізія між визначеннями зовнішньоекономічної діяльності згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Господарським Кодексом України, що виникла у зв’язку із набранням чинності Господарським Кодексом України, підсилилася підтримкою положень частини 1 статті 377 Господарського Кодексу України деякими фахівцями у галузі господарського права. Так, вони зазначають, що:

- обов’язковою умовою віднесення того чи іншого виду діяльності до зовнішньоекономічної є перетин митного кордону України майном чи робочою силою;

- з набранням чинності Господарським Кодексом України втратили юридичну силу ті положення законів та підзаконних нормативно-правових актів, що йому суперечать, зокрема наведене в Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” визначення зовнішньоекономічної діяльності як діяльності суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [5, ст.700].  

Як стверджують науковці, вирішуючи питання, чи застосовувати в тій чи іншій конкретній ситуації норму Господарського Кодексу України, чи Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», слід виходити з фундаментальних загальноправових принципів:

1) пріоритету спеціального закону перед законом загальним (у даному випадку спеціальним щодо Господарського Кодексу України є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»);

2) скасування наступним законом дії попереднього (значно пізніше прийнятий Господарський Кодекс України).

Останній принцип конкретизується «Прикінцевими положеннями» Господарського Кодексу України, де вказано, що у зв’язку із набранням його чинності з 1 січня 2004 року втрачають чинність лише Закони України “Про підприємництво” (крім статті 4) та “Про підприємства в Україні”. Щодо решти нормативного масиву, то Кабінету Міністрів України приписано в тримісячний строк з дня опублікування Господарського Кодексу України внести до Верховної Ради України перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та тих, до яких слід внести зміни у зв’язку з набранням чинності Господарського Кодексу України. Однак жодних подань до Верховної Ради України з приводу внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або втрати ним чи його окремими положеннями чинності у зв’язку з набранням чинності Господарського Кодексу України Кабінетом Міністрів внесено не було.

Таким чином, положення Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» у частині визначення зовнішньоекономічної діяльності зберігають чинність до приведення їх у відповідність з Господарським Кодеком України. Проте, як наголошувалось, визначення зовнішньоекономічної діяльності за Господарським Кодексом України, яке пов’язує здійснення зовнішньоекономічної діяльності з перетином митного кордону предметом відповідної господарської операції:

а) не відображає можливості здійснення зовнішньоекономічних операцій, предмети яких в принципі не можуть перетинати митний кордон (роботи, послуги, об’єкти інтелектуальної власності тощо);

б) не враховує існування в Україні спеціальних митних зон, імпорт (ввезення) товарів з яких на митну територію України відбувається з перетином