Відмінності в людських ресурсах: Щорiчно в результатi пошуку роботи у світі перемiщується бiльше двадцяти п'яти мiльйонiв чоло-вік iз країн, що мають надлишок трудових pecypciв: Iндiя, Китай, Бангладеш, Пакистан, Нiгерiя. В ос-новному цей потік направлений у регiони, якi потребують додаткового притоку робочої сили: Захiдна Європа, США, Близький Схiд. Тому даний процес носить об'єктив-ний характер i сприяє розширенню зовнiшньоекономiчних зв'язкiв [18, cт.415].

Нерівномірність роз-мiщення фiнансових pecypciв: Однiєю з закономiрнос-тей розвитку економiчних мiжнародних вiдносин є функцi-онування cвітовогo iнвестицiйного ринку. В 1990-х роках у світі ста-лося значне пiдвищення рiвня прямих iноземних iнвестицiй, якi сягнули близько 300 млрд дол. США щорiчного iнвестицiйного по-току.

Характер політичних відносин: Розвиток зовнiшньоекономiчних зв’язків стимулює пошук оптимальних форм розв'язання супереч-ностей мiж країнами. При цьому вони дозволяють погасити полi-тичну конфронтацiю, яка зазвичай призводить до негативних нас-лідків (розрив економiчних вiдносин, економiчна i полiтична блокада, війна i т. ін.). У свою чергу, полiтична стабiльнiсть створює сприятливі умови для розвитку міжнародних економічних відносин.

Рi-зний piвень науково-технiчного розвитку: За посередництва і зовнiшньо-економiчних зв'язкiв країни вирiшують проблеми не тільки модернiзацiї процесу виробництва, а й завдання диверсифікацiї товарної номенклатури (асортименту), отримання нових технологій, ноу-хау. Обмiн мiж країнами студентами, науковими спiвробiтниками, спецiалiстами дозволяє пiдтримувати високий інтелектуальний i технологiчний piвень у країні, стимулює роз-виток наукоємних виробництв, допомагає реалiзувати iнтелекту-альний потенцiал країни на cвітовому ринку.

Специфiка географiч-ного положення, природних і кліматичних умов: Реалiзацiя економiчного потенцiалу країни на світовому ринку можлива не тiльки завдяки рiзному рiвню виробничих умов країн, а й особливостям природно-географiчного положен-ня. Завдяки зовнiшньоекономiчним зв'язкам країни реалiзують свій потенцiал у туристичному, рекреацiйному напрямках, що дозволяє їм отримати значнi валютнi надходження (Швейцарiя, Італія, Єгипет, Францiя, Угорщина). Вигiдне географiчне положення країни дає можливiсть їй отримувати кошти вiд транзиту вантажiв через її територiю (Польща, країни Прибалтики) [62, c.256].

Таким чином, бiльшiсть країн свiтy, маючи обмежену ресурсну базу i вузький внутрiшнiй ринок, не в змозi виробляти з достатньою ефективнiстю товари, якi необхiднi для внутрiшнiх потреб. Для таких країн зовнiшньоекономiчнi зв'язки є способом отримання необхiдних товарів. Країни з великим сировинним потенцiалом базують свої економiчнi системи на основі реалiзацiiї експортного потенцiалу [9, cт.181].

Отже, необхiднiсть iснування зовнiшньоекономiчних зв'язкiв обумовлює-ться тим, що рiзнi країни мають рiзнi виробничi умови. I виходячи з цього, країни спецiалiзуються на виробництвi такої продукцiї, яка значною мiрою дешевша вiд зарубiжних аналогiв, що в кінцевому пiдсумку приносить прибуток кожнiй країнi-учасницi, задовольняє потреби споживачiв у продукцiї кращої якостi.

1.2 Зовнішньоекономічна діяльність, як вид господарської діяльності

Важливими проявами економiчної самостiйності України є самостiйне здiйснення нею керівництва зовнiшньоекономічною дiяльнiстю, безпо-середня участь у Мiжнародному подiлi працi та розвиток економiчного спiвробiтництва з iншими державами на основі принципiв заiнтересованості, рiвноправностi i взаємної вигоди.

Основним законодавчим актом, який закрiп-лює правовi засади здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi вітчизняними суб'єктами господа-рювання, є 3акон України вiд 16 квiтня 1991 року «Про зовнішньо-економічну дiяльнiсть» [8, cт.62]. Цей 3а-кон визначає основні правовi та органiзацiйнi за-сади здiйснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні i спрямований на удосконалення правового регулювання вcix видiв зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнiшню торгiвлю, економiчне, науково-технiчне спiвробiтництво, надання послуг вiдповiдно до загальновизнаних засад, принципiв, норм i правил мiжнародної торгiвлi та зобов'язань, взятих Україною в рамках мiжнародних угод. У Господарському Кодексi Укрaїни вiд 16 сiчня 2003 року загальним положенням про зовнішньоекономічну дiяльнiсть присвячена глава 37 [5, cт.700].

Вiдповідно до статті 1 3акону України «Про зовнiш-ньоекономiчну дiяльнiсть», зовнішньоекономічна діяльність визначається як дiяльнiсть суб'єктiв госпо-дарської дiяльностi України та iноземних суб'єктiв господ-дарської дiяльностi, побудована на вiдносинах мiж ними, що має мiсце як на територiї України, так i за її межами.

Це визначення дає уявлення про ознаки зовнішньоекономічної діяльності :

а) за своєю сутнiстю вона є господарською дiяльнiстю, тобто «дiяльнiстю суб'єктiв господарювання у сферi сус-пiльного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалiзацiю продукцiї, виконання робiт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цiнову визначенiсть» (частина 1 статті 3 Господарського Кодексу України) [5, cт.700];

б) ця дiяльнiсть побудована на вiдносинах мiж суб'єкта-ми господарювання, що перебувають пiд юрисдикцiєю рiзних держав;

в) вона може здiйснюватися як на територiї України, так i за її межами, як з перетином митного кордону України, так i без такого перетину .

По-iншому визначає зовнішньоекономічну діяльність частина 1 статті 377 Господарського Кодексу України - як господарсь-ку дiяльнiсть, що в процесi її здiйснення потребує перети-нання митного кордону майном або робочою силою [8, cт.62].

Виявляється, що, визначаючи перетин митного кордону майном або робочою силою квалiфiкуючою ознакою зовнішньоекономічної діяльності, законодавець вдався до формального, звуженого пiдходу до розумiння такої дiяльностi. На користь цього свiдчить наступне:

- згiдно з Митним Кодексом України перемiщуватися через митний кордон, пiдлягати митному контролю та мит-ному оформленню можуть лише товари та транспортнi за-соби [4, cт.105]. Однак предметом зовнiшньоекономiчної операцiї можуть виступати роботи, послуги, об'єкти iнтелектуальної власності, фiнансовi активи тощо, про перетин якими митного кордону не може йти мова;

- правовою формою реалiзацiї зовнішньоекономічної діяльності є зовнiшньоеконо-мiчний договiр (контракт). Мiжнароднi конвенцiї, що ре-гулюють мiжнародний господарський оборот, зокрема ра-тифiкованi Україною Конвенцiя ООН «Про договори мiжна-родної купiвлi - продажу товарів» (Вiдень, 1980 року) [3, cт.108], Конвенцiя ООН «Про позовну давнiсть у мiжнароднiй купiвлi-продажу товарів» (Нью-Йорк, 1974 року) як єдиний критерiй для виз-начення мiжнародного характеру договору використову-ють критерiй мicцезнаходження комерцiйних пiдприємств cторін на територiях рiзних держав, розумiючи пiд комерційним підприємством постiйне мicце регулярного здiйснення дiлових операцiй [2, cт.368]. Вимоги ж фактичного пере-тину