7) безвідкладно розробити і затвердити програму галузевої та інноваційної політики України. Виділити пріоритетні галузі і виробництва для тимчасового протекціоністського захисту та для стимулювання промислового експорту і експорту послуг. Забезпечити розроблення галузевих програм підвищення конкурентоспроможності вироблюваної продукції. В рамках цих програм передбачити систему заходів стимулюючого характеру, що не суперечать нормам і правилам угод Світової Організаці Торгівлі, щодо оновлення основних фондів та впровадження сучасних технологій виробництва товарів масового вжитку.

8) формування постійно діючих механізмів регулювання підприємницького середовища з метою адаптації важливих галузей економіки чи видів виробництв, малого і середнього бізнесу (з урахуванням регіональних аспектів) до зростаючої конкуренції з імпортною продукцією а також для стимулювання промислового і особливо наукомісткого експорту, включаючи бюджетну підтримку.

9) стимулювання впровадження на промислових підприємствах систем сертифікації якості згідно з міжнародними стандартами.

10) завершення законотворчої роботи, необхідної для приєднання України до Світової Організації Торгівлі і захисту вітчизняних підприємств. Забезпечення професійної експертизи законопроектів на їх відповідність нормам і правилам Світової Організації Торгівлі.

11) реалізація наукового супроводження інтеграційних процесів, насамперед євроінтеграції, в контексті гармонізації торговельного режиму відповідно до норм і правил Світової Організації Торгівлі. Створення умов для тісної співпраці фахівців у галузі міжнародних економічних відносин та зовнішньоекономічної діяльності (Національної Академії Наук України, галузевої науки і вищої школи) з метою вироблення ефективного механізму входження України до Світової Організації Торгівлі, який би інтегрував би правові, економічні та соціальні чинники. Доцільно створення на базі науково-дослідних інститутів міністерств Центру експертного супроводження вступу до Світової Організації Торгівлі із залученням проектного фінансування Міністерства освіти і науки України.

12) створення загальнодержавної системи зовнішньоекономічної інформації для вітчизняного бізнесу, яка б містила інформацію про норми і правила Світової Організації Торгівлі, кон'юнктуру ринків товарів і послуг, зміни умов торгівлі, нормативно-законодавчих актів у сфері регулювання експортно-імпортних операцій з товарами і послугами.

13) формування ефективної системи захисту зовнішньоекономічних інтересів України [81, с.288].

Дуже важливу роль у розвитку зовнішньоекономічної діяльності на ре-гіональному рівні має стати розробка облдержадміністраціями разом з уп-равліннями митної служби планів, спільних заходів по відкриттю нових митних пунктів (переходів), створення спеціальних фондів розвитку інфра-структури, відкоригування режимів оформлення декларацій для низки крупних підприємств тощо. Водночас у зовнішньоекономічних відносинах вітчизняних парт-нерів особливе значення також має вирішення низки питань щодо страхування експортно-імпортних операцій, надання гарантій зарубіжним інвесторам, кредитів для вітчизняних експортерів, розвитку інфраструктури, інформа-ційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Таким чином, система регулювання промислового комплексу в регіоні повинна містити гнучке поєднання програмно-цільових методів і підходів по удосконаленню правових відносин і поліпшенню інвестиційного клімату, підкріплених механізмами стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такий підхід дасть можливість швидкого взаємоузгодження інтересів державного і регіонального рівнів і дозволить здійснювати «оперативне маневрування» з використанням комбінацій різних методів забезпечення промислового зростання, найбільш адекватних певним етапам в економічному житті України. Для досягнення успіху у розвитку зовнішньоекономічної діяльності актуальне значення мають такі дії, як удосконалення системи координації і регулювання діяль-ності учасників зовнішньоекономічної діяльності України, контроль за дотриманням з їх боку інтересів держави, створення умов для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та сприяння в залученні іноземних інвестицій і успішній роботі інвесторів.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки є необхідним зробити наголос на декількох особливо важливих моментах.

Зважаючи на те, що світове господарство постійно розвивається, зараз все сильніше і сильніше відчувається тенденція глобальної інтеграції, необхідність розширення участі України у зовнішньоекономічних зв'язках. Умовою зазначених процесів є належне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка становить важливий напрям діяльності значної частини вітчизняних суб’єктів господарювання, що забезпечить дотримання балансу приватних інтересів суб’єктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів.

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва валового національного продукту. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає [80, с.75-80].

Виходячи з економічної доцільності, держава планує та регулює свою зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни й України зокрема. Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв’язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу.

У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку зовнішньоторгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й економічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розрахунки економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту, імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі, її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на виробництво з витратами на імпорт.

Ось уже декілька