Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається пасивно-сировинним. Негативне також сальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв’язків не може позитивно впливати на економіку України.

Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи, проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки, усунення бар’єрів у спілкуванні із зовнішнім світом, налагодження активних і взаємовигідних зв’язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською та здатна функціонувати з нею в одній системі координат. Головні її елементи — це самостійні суб’єкти господарської діяльності, економічний раціоналізм у відносинах з країнами-учасницями, створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, формування мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної підтримки державних та приватних інвестиційних проектів, комплексне використання й охорона природних ресурсів, співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази, раціональне використання енергетичних ресурсів, співробітництво в технологічному оновленні металургійних підприємств, розвитку агро промислового комплексу, харчової та переробної промисловості, створення сучасних телекомунікацій, розвиток уніфікованої митної системи.

Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги міжнародного розподілу праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень.

Промисловий потенціал України достатній для успішного вирішення проблем забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар’єри. Не дуже поспішають розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції.

Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Ця проблема ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення структурної перебудови, конверсії та диверсифікації цілого ряду підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила б честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та інші.).

Відповідно й політика створення нормативно-правового поля ЗЕД має враховувати намагання нашої країни інтегруватися у світовий соціально-економічний простір і необхідність підвищення стабільності та сприятливості вітчизняного законодавства для розвитку відповідних зв’язків. Для забезпечення цього напрямку діяльності, в нашій державі було прийнято значну кількість нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання всіх напрямків зовнішньоекономічної діяльності. В Україні, в основному, закладено основні нормативно-правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності і створено систему її регулювання. Так, у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Цивільному та Господарському кодексах України визначено склад суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та умови їх зовнішньоекономічної правоздатності. Низкою законодавчих та підзаконних актів спеціального змісту врегульовано порядок здійснення окремих видів зовнішньоекономічної діяльності, особливості відповідальності за порушення даного порядку і процесуальні аспекти її реалізації [8, ст.62].

Однак має місце таке негативне явище у законодавчій базі, як поява системи законних та підзаконних нормативно-правових актів, які суперечать загальним, базовим законам. І тільки врахування вказаних принципових вад законодавства про зовнішньоекономічну діяльність та практики його реалізації в майбутньому, забезпечить належний вихід України та її економіки на один рівень із розвиненими країнами Європи та світу.

Для реалізації цього потрібно: подальше удосконалювання тарифної політики, розробка системи мір державної підтримки експорту, а також проведення активних стабілізуючих дій в області кредитно-грошової політики й обмінного курсу. Тобто необхідно вдосконалювати комплексне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що в подальшому сприятиме підвищенню економічного добробуту держави.

Зважаючи на те, що нині центр ваги економічних реформ все більше переноситься в регіони і сам розвиток зовнішньоекономічної діяльності України майже в усьому залежить від ділової активності на місцях, одним з пріоритетних завдань на цьому рівні є правове забезпечення і координація зовнішньоекономічної діяльності регіонів, формування регіональних програм її розвитку, створення підприємств з участю українського капіталу за ру-бежем. Першочерговим в розвитку цих відносин на рівні має бути формування умов, що сприяють роз-витку експорту продукції і надходженню іно-земних інвестицій в економіку регіону. Адже завдяки цьому зовнішньоекономічна діяльність стане могутнім каталізатором росту народного добробуту, підйому економіки, стимулом науково-технічного прогресу, сприятиме підвищенню іміджу нашої країни.

Враховуючи вищевикладене, у дипломній роботі розкрито проблеми, шляхи та методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, висвітлено різноманіття ефективних заходів удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, акцентовано увагу на необхідності здійснення подальших кроків в області експортної, митної політики і організаційного сприяння зовнішньоекономічним операціям [8, ст.62].

Тобто мова тут йде про комплексне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, причому в це заняття насамперед вкладається цілеспрямований механізм системи заходів підвищення економічного добробуту держави,