- практикою визнана необхiднiсть правових конст-рукцiй експорту товарів без фактичного вивезення цих товарів за межi митної територiї України та iмпорту товарів без їх фактичного ввезення на митну територiю України. Вiдтак уявляється необхiдним коригування позицiї Господарського Кодексу України щодо визначення зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічній діяльності притаманнi загальнi ознаки господарської дiяль-ностi, а саме:

а) виробництво продукцiї, виконання робiт, надання послуг вiдбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб iнших осiб;

б) дiяльнiсть виконується на професiйних засадах спе-цiальними суб'єктами - суб'єктами господарювання;

в) результати такої дiяльностi реалiзуються за плату, тобто функцiонують як товар;

г) поєднання приватних інтересів виробника та пуб-лiчних інтересів. При цьому публічними інтересами є вiдображенi в правi згармонiзованi, збалансованi певним чином iнтереси держави, як органiзацiї полiтичної вла-ди, а також iнтереси всього суспiльства, значної його ча-стини, в тому числі територiальних громад, соцiальних груп, особливо тих з них, якi власними силами за допомогою правових засобiв не спроможнi захистити свої iнтереси i тому потребують державної пiдтримки, за вiдсутностi якої велика ймовiрнiсть виникнення кризових явищ у суспiльстві [17, ст.278].

Наявнiсть перерахованих ознак визначає належнiсть вiдносин у сферi зовнішньоекономічної діяльності до господарських вiдносин, що ста-новлять предмет господарського права, як комплексної га-лузi права, норми якої регулюють вiдносини з приводу без-посереднього здiйснення господарської дiяльностi або керiвництва нею. Вiдтак поняттям зовнiшньоекономiчної дiяльностi не охоплюються:

- вiдносини мiждержавного спiвробiтництва, якi є пред-метом мiжнародного публiчного права;

- майновi та особистi немайновi вiдносини за участю iноземних громадян, спрямованi на задоволення їх особис-тих, сiмейних тощо інтересів, якi є предметом мiжнарод-ного приватного права [63, с.376].

Належнiсть зовнiшньоекономiчних вiдносин до госпо-дарських визначає i методологiю регулювання цих вiдно-син. У господарському правi як комплекснiй галузi права загалом (а вiдтак i щодо зовнішньоекономічної діяльності) дiють три основні методи пра-вового регулювання:

а) метод автономних рішень суб’єктів господарюван-ня, який грунтується на тому, що цi суб'єкти мають право з власної iнiцiативи приймати будь-якi рiшення, якi не су-перечать законодавству України (добровiльно вступати у зовнiшньоекономiчнi зв'язки; здiйснювати будь-якi види зовнiшньоекономiчної дiяльностi i зовнiшньоекономiчнi операцiї, oкрім заборонених законом; укладати зовнiшньо-економiчнi договори та визначати зобов'язання за ними в межах законодавства тощо) [15, ст.181];

б) метод владних приписів, згiдно з яким дiяльнiсть суб'єктів господарювання пiдпорядковується обов'язковим моделям правовідно-син, визначеним законодавством (як--от: необхiднicть отримання експортних або iмпортних лiцензiй у випадках, передбачених законом, дотримання порядку розрахункiв в iноземнiй валютi, дотримання по-рядку та строків проведення окремих видiв зовнiшньоеко-номiчних операцiй - товарообмiнних (бартерних) та опе-рацiй з давальницькою сировиною тощо);

в) метод рекомендацій, згiдно з яким держава регулює поведiнку суб'єктів господарських вiдносин шляхом реко-мендованих моделей вiдповiдних правовiдносин (так, ре-комендацiйною є постанова Кабiнету Mіністрів України вiд 21 червня 1995 року № 444 «Про типовi платiжнi умови зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактів) i ти-повi форми захисних застережень до зовнiшньоекономiч-них договорiв (контрактів), якi передбачають розрахунки в iноземнiй валютi») [31, ст.1-12].

Хоч у господарсько-правовiй лiтературi наявнi й iншi точки зору щодо питання методiв господарського права, кожна з них вказує на притаманне регулюванню госпо-дарських та зовнiшньоекономiчних вiдносин комплексне застосування приватноправових та публiчно-правових елементiв такого регулювання. 3авдяки цьому до-сягається баланс приватних iнтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та публічних інтересів у сфері зовнiшньоекономiчних відносин, серед яких можна вирiзнити:

а) iнтереси певних частин суспiльства, соцiальних груп (як-от: вiтчизнянi виробники певних товарів, iнвестори та реципiєнти iнвестицiй, споживачi тощо), якi потребують державної пiдтримки;

б) нацiональнi iнтереси України, прiоритети яких виз-начає стаття 6 3акону України «Про ос-нови нацiональної безпеки України» вiд 19 червня 2003 року (серед таких прiори-тетів: створення конкурентоспро-можної, соцiальноopiєн-тованої ринкової економiки та забезпечення постiйного зростання рiвня життя i добробуту населення, збережен-ня та змiцнення науково-технологiчного потенцiалу, ут-вердження iнновацiй-ної моделi розвитку; забезпечення екологiчно та техногенно безпечних умов життєдiяльностi громадян i суспiльства, збереження навколишнього при-родного середовища та рацiональне використання природ -них pecypciв, iнтеграцiя України в європейський полiтич-ний, економiчний, правовий простiр та в євроатлантичний безпековий простір, розвиток рiвноправних взаємовигiд-них вiдносин з iншими державами cвіту в iнтересах України) [24, ст.116];

в) iнтереси наддержавних утворень, мiжнародних органiзацiй (як-от: Європейський Союз, Світова Організація Торгівлі, Свiтовий банк тощо), якi Ук-paїнa має враховувати з огляду на обраний нею стратегiч-ний курс на європейську iнтеграцiю та узятi мiжнароднi зобов'язання [65, с.247].

1.3 Види зовнішньоекономічної діяльності та її суб’єкти

Уci суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право на здiйснення будь-яких видiв зовнiшньоекономiч-ної дiяльностi i зовнiшньоекономiчних операцiй, якщо iнше не встановлено законом. Та-ким чином:

- суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть вiльно здiйснювати будь-якi види цiєї дiяльностi, що є проявом дії принципу свободи зовнiшньоекономiчного пiдприємництва;

- заборони чи обмеження здiйснення певних видiв зовнішньоекономічної діяльності можуть встановлюватися виключно законами України.

Орiєнтовний перелiк видiв зовнішньоекономічної діяльності, якi можуть здiйснюва-тися суб'єктами цiєї дiяльностi в Україні, закрiплює стаття 4 3акону України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» [8, ст.62]. Так, до видiв зовні-ньоекономічної діяльності належать:

- експорт та iмпорт товарів, капiталiв та робочої сили.

Експорт (експорт товарiв) - це продаж товарів українсь-кими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності iноземним суб'єктам господарюван-ня (у тому числi з оплатою в негрошовiй формi) з вивезенням цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарiв) означає продаж iноземним суб’єктам господарювання та вивезення за межi України товарів, що були ранiше iмпортованi на територiю України.

Імпорт (імпорт товарів) – це купiвля (у тому числi з оплатою в негрошовiй формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у iноземних суб'єктiв господарювання