До поточних рахунків також належать :

- рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України (наприклад : рахунки для ведення спільної інвестиційної діяльності за участю нерезидента - інвестора без створення юридичної особи);

- поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб – нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

- поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвом;

- карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Вкладний (депозитний) рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений відсоток (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб’єкта господарювання – юридичної особи (у національній або іноземній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи [75, с.48-52].

Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземній валютах суб’єктам господарювання визначений розділом 3 Інструкції.

Особливістю правового режиму використання коштів за поточними рахунками в іноземній валюті (розділ 5 Інструкції) є нормативне закріплення переліку операцій, які можуть проводитися через ці рахунки, на відміну від поточних рахунків у національній валюті, за якими здійснюються всі види розрахунково – касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Так, поточний рахунок в іноземні валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків в межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю – продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземні валюті, а також для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України [36, ст.1-5].

Поточними торговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті є такі розрахунки :

- між юридичними особами – резидентами і юридичними особами – нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями ;

- між юридичними особами – резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного Банку України;

- між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів (посередників) відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до законодавства України;

- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до законодавства України.

Поточними неторговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті є такі операції :

- перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомога родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій;

- виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;

- купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку, чеків, що виражені в іноземні валюті;

- виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

- платежі пов’язані із смертю громадян;

- платежі, пов'язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, нотаріальним, слідчим та іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ [20, ст.535];

- оплата зборів, мита та дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності;

- оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат за лікування громадян у медико – профілактичних закладах іншої держави;

- оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання в навчальних закладах, в закладах іншої держави;

- оплата за рахунок коштів фізичних осіб участі в міжнародних конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортивних і культурних заходах, виставках, ярмарках, а також в інших міжнародних зустрічах;

- оплата витрат на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

- оплата витрат, пов’язаних з відрядженням за кордон;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні;

- платежі у зв’язку з прийняттям спадщини;

- перерахування на утримання дипломатичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;

- виплата авторських винагород фізичним особам;

- виконання зобов'язань за укладеними договорами з юридичними особами – нерезидентами стосовно відшкодування їм витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплати праці або інших витрат, пов'язаних з виконанням ними професійних обов'язків [21, ст.218];

- перерахування вступних і членських внесків до міжнародних організацій.

Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати в банках України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземних валютах, у тому числі для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інших видів спільної діяльності за участю нерезидентів-інвесторів, які здійснюються на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи відповідно до розділу 16 Інструкції.
Порядок закриття рахунків клієнтів банків визначений розділом 20 Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

РОЗДІЛ 2

СИСТЕМА ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1 Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні, напрями та методи державного регулювання

Згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території [8, ст.62].

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:

- захист економічних інтересів України і